eustafius | Свіжі публікації

В дитинстві, перечитавшись історичних романів і просто підручників з історії, я думала, що живу в нецікавий час. Бо тоді, під впливом духу шальоних 90-х, коли голови дорослих закрутив дикий капіталізм, а з моєї ще не вивітрився дитячий максималізм, в повітрі витала ілюзія незалежності і сякої-такої демократії. Думалося, що ця епоха навряд чи видасть щось цікаве, таке, що в голову не вкладеться. Герої з антигероями залишились в минулому, як і причини, які їх породили. Здавалось, наша участь - аналізувати, згадувати і думати "а якби...". Проте час швидкоплинний і наслідки його змін незбагненні. За часів кравчуко-кучмізму вистачало своїх безглуздь, але тоді те все списувалося на молодість держави, на тимчасовість тих помилок, і таки жила велика, досить реальна надія на краще. Саме вона й вилилася в події 2004 року. Процес здавався незворотнім, свобода невичерпною, а загальний безлад - хвилинним побічним ефектом. В результаті, навіть найзвихнутіші скептики не могли передбачити того, що відбувається зараз. ( Власне рефлексії )

- Що б ви сказали випускникам гуманітарних факультетів останніх років?
- Два лате, з цукром, з собою.

Одна справа, коли на вулиці чи в громадському транспорті странниє людішкі чіпляються до тих, хто розмовляє українською, і зовсім інша, коли через україномовність виганяють з роботи, чи не беруть на неї. Коли одна фірма ставить ультиматум перед іншою - або переходимо на російськомовне діловодство, або розриваємо контракт і т.д.
Так само є різниця між тими, хто тільки обурюється з цього приводу, і між тими, хто йде і б'є вітрини тих магазинів, власники яких дозволяють собі подібну нахабність. Або обличчя самих власників. Радикально? Історія, прикладна психологія і здорова логіка свідчать, що на даному етапі інакше не можна. Підставляти іншу щоку чи дати здачі? Вибір за нами.

Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі - тотожність чистого абсурду і постсовкового брєду. Правда, зараз ці пафосні епітети легко можна примінити до більшості держструктур, але візьмемо зокрема нацкомісію.
Одним з основних завдань цієї установи є проведення експертизи продукції, видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру та продукції, що містить елементи або пропаганду культу насильства, жорстокості, порнографії (у зв'язку з чим колись закрили улюблений багатьма інфостор).

От наприклад - пісню й кліп Скрябіна "Мумітроль" нацкомісія визнала таким, що порушує етичні норми, правила поведінки і заборонила його показ в ефірі.

А пісня і кліп якогось тіпа репера "студентка эскимо" спокійно крутиться в ранковий і денний час.

Так я щось не зрозуміла. Пісня Скрябіна пропагує насилля, показуючи в кліпі мажорного чувака, який знущається над своєю нареченою (саме в кліпі вопіющєго насилля щось не помітно, а пісня крім стьобного характеру може нести ще й повчально-попереджувальний). А відео й текст пісні, в якій мажорний чувак у грубій формі примушує партнерку до сексу і співає "обліжи мнє ескімо", а в інших кадрах дівчата механічно лижуть це ескімо і роблять недвозначні рухи напівголими дупами прямо в камеру - це нормально? Дітям показувати можна значить. А підлітки зекономлять на трафіку - хто буде в неті шукати, якшо по тв крутять.
Всім зрозуміло у чому тут справа, навіщо ж вимахуватися, нехай переназвуться у комісію з питань захисту приватного бабла.

"Шановні батьки, коли будете приводити своїх діток на Майдан показати головну ялинку, не забудьте згадати, що це подарунок від президента замість їжі, одягу й достойного існування в наступному 2011 році! З наступаючими!"

l1nux

Давно пообіцяла oceanvic написати свої "10 люблю", і ніяк не могла знайти часу. Його й зараз нема, але це погана відмазка, тому пишу вже!
Завчасно розумію, що в десятку не втисну всього що люблю, то спробую зробити міні-концентрат зі соїх любовей)

малюнок smugasta

1. Люблю спорт. Він змінює тіло, гартує характер, відкриває нові грані власних можливостей. Тренування - це наркотик, але ця залежність благотворна.
2. Люблю книги. Їхній запах - як нових так і старих. Запах сторінок книги, яку дали почитати, може розповісти про те, як пахне вдома в того, хто дав її почитати. Подобається шелест сторінок, торкатися палітурки, розглядати шрифти та ілюстрації, робити помітки олівцем на полях (якщо книга власна) тощо. З дитинства хилює образ Вавилонської бібліотеки.
3. Люблю гори. Зокрема Карпати. Від найменшого горбика до найплямистішої саламандри. Це особливе місце, де найбільш відчуваю злиття з природою і конкретний кайф від тих краєвидів. Була б можливість - сиділа би там місяцями.
4. Люблю харизму. Вона може бути у всьому, але найбільше люблю її в людях. Харизмати то окремий нарід з цікавенним всесвітом думок, дій і поглядів. Вони змінюють навколишній світ з такою віртуозною чарівністю, що це не можна не любити. Інтелектуальні, творчі, енергійні, загадкові, одним словом капець як люблю таких)
5. Люблю піаніно. Цей музичний інструмент заворожує як звуками так і виглядом. Довго можу любоватися чорно-білими рядами рівненьких, блискучих клавіш. Парадоксально, та поки що не вмію толком на ньому грати. Але збираюсь навчитися, попри відсутність нормального музичного слуху.
6. Люблю швидкість. Мабуть іноді я справляю раження людини, яка постійно поспішає - швидко ходжу, читаю, розмовляю. Чомусь так склалося і по інакшому не можу. Обожнюю швидку їзду на машині, а ще виглядати з вікна потяга на повному ходу - аж мурашки по шкірі від того. Люблю розігнатися на велику, відпустити кермо і просто відчувати як вітер розвіває волосся - своєрідна сублімація польоту, головне при тому не заплющувати очей)
7. Люблю творчість і все що з нею пов'язане. Малювати, розмальовувати, підмальовувати, писати, приписувати, розписувати, фотографувати, клеїти, вирізати, креслити, співати, танцювати.......... уф, коротше все таке інше
8. Люблю інформацію. Рада що живу в епоху інформаційних технологій, коли все під рукою а гугл це лише початок. Але навіть поза інтернетом є купа зручних сторінок, табличок, графіків, шухлядок, поличок, кишень і прочіх місцин, де можна зберігати, шукати та знаходити потрібну, цікаву й неочікувану інформацію.
9. Люблю фауну. Коти, равлики, богомоли, кози, риби, ящірки, .... ну фактично всіх цих крутих істот. Дуже сердить, що їхній світ через людей зазнає великих прикрощів. А варто схаменутися.
10. Люблю приємні сюрпризи. От сьогодні вранці прокинулася, а за вікном перший сніг, капець як приємно)

А що любите ви?

Юнг влучною фразою охарактеризував суспільство початку 20 століття, назвавши його дитячим садком, який розрісся й роздувся до небачених розмірів. Українське суспільство у всій своїй масі та проявах є глибоко інфантильним явищем.

( Все просто. )

Є в мене у френдстрічці одна цікава творча спільнота. Красиві фото, креативні ідеї тощо. Десь місяць тому побачила пост, який дуже сподобався і я лишила там свій коментар. Бєз заднєй мислі. Година була пізня, я навіть не заморочилася відслідкувати його. Сьогодні залізла в ту спільноту пошукати згаданий пост для однієї задумки. І виявила, що мій комент викликав немалий резонанс. Карочє одна дама розвела флуд з приводу того, що комент УКРАЇНСЬКОЮ. Ок, спільнота російськомовна, аудиторія переважно з сусідньої держави. То був, здається, мій перший комент в тій спільноті, поки що останній, і мені дійсно невдобно, якщо я порушила їхні правила. Чесно, злого умислу не було. Я б могла перед тим як коментити, залізти в профіль і подивитися якою мовою в них дозволено коментувати, яким шрифтом тощо. Але ж це абсурдно, тим паче що таких пересторог там дійно нема. Менше з тим. Баришня, яка грубо й навмисне образливо зробила зауваження, сама родом з України. Тобто ніхто з росіян не звернув на це уваги, крім етнічної українки (!!). Дама оказуєцця расла в Данєцкє. І через раз панімає українську. Тому їй наболєло.
хохлы ведь русскоговорящие. в большинстве своем
я там никогда не испытываю проблем
просто это странно
ну и любопытно...

я если честно только украноговорящих хохлов еще не встречала)))

Коротше, банальна класика жанру. Тупість і жалюгідні комплекси.
большинство моих знакомых в мск, родом из укр.
и называем друг друга хохлами мы всегда спокойно

Хтось хоч раз в житті бачив росіян, які спокійно себе кацапами називали?
Реально соромно за це ментальне позоріщє(
Тут оригінал

п.с. пан

nebratan написав отакого крутого вірша на цю тему

Це вулична бібліотека в Берліні. Хочу книжковий ліс в Києві.

Побачила тут

Наткнулася на сайт, де можна дізнатися скільки треба заплатити, щоб стати дохтором наук.
Взагалі прейскурант досить діапазонистий в обсязі послуг, які пропонуються майбутнім світилам науки.
Все чітко та ясно розписано, з цінами і адресою головного офісу. Дають всі гарантії і обіцяють рєшить любу проблему.
А щоб ніхто не сумнівався, пропонується безкоштовна перевірка наданого їми матеріалу програмою "Антиплагіат" у ВАК (!!) і гарантійне обслуговування до захисту.........

І на десерт - крім дисертацій, підручників (!), монографій, тезисів на конференцію тощо пропонується участь у конференції (аплодисменти)

Вперше за кілька останніх років потрапила на це дійство. Опів на п'яту в парку Шевченка зібралося вже чимало народу. Мій марш почався з того, що біля Червоного корпусу довелося вислуховувати враження випадкових перехожих щодо подій навколо. Особливо запам'яталися слова якоїсь студєнткі: "Слава Украінє - так гаваріла толька Сєрдючька" - хіхікала до своїх колєжанок дотепниця.

Біля пам'ятника Шевченку спочатку було не дуже весело. З одного боку лунали патріотичні заклики тягнибоківців, з іншого спостерігалися недовірливі погляди один на одного учасників маршу. Але коли колона рушила, і стало видно, що народу зібралося неочікувано багато, у всіх потроху піднімався настрій.

( Далі фото з описом. )( Далі фото з описом. )( Далі фото з описом. )( Далі фото з описом. )( Далі фото з описом. )( Далі фото з описом. )( Далі фото з описом. )( Далі фото з описом. )
Загалом все дуже сподобалося, сподіваюся, що наступного року все буде ще масовіше і крутіше. Бо досвід Одеси не тільки засмучує, але й злить. Якщо вони думають, що ми туалетний папір, то треба довести, що він може виявитися небезпечним індикатором.

Доки ми бідкаємося що кіно в Україні померло, люди знімають. Як можна здогадатися, за власні ресурси і на свій страх та ризик. Зйомки тривають, творці шукають кошти.

Фільм роблять за сценарієм відомого казкаря Сашка Лірника (Олександра Власюка). Почали роботу над стрічкою в жовтні 2008 року. Режисер - житель Тальнівського району Владислав Чабанюк. У фільмі знімається Наомі Умань, американська режисерка, яка переїхала жити в село Легезино Черкаської області (саме там і відбуваються зйомки).
Попри проблеми з коштами, фільм має бути високої якості, з хорошою музикою і голівудським шиком.
Звичайно, інформація про зйомки розповсюджується "народними методами" і переважно в інтернеті. Бо друкованим змі й без того роботи не бракує, на телебаченні всі теж зайняті набагато поважнішими справами - показом другосортного російського мила, чорнухи й вітчизняних порнографічних кліпів.

Фільм планують перекласти англійською, німецькою, французькою, польською, російською мовами.
Розповсюджувати в школах та на різноманітних фестивалях незалежного кіно.

Офіційний сайт фільму www.blackcossackfilm.com

В наш час чого тільки не понавигадували одинокі серця, щоб знайти собі пару. Для такої благородної цілі використовуються всі достпні людині засоби масової інформації. Соцмережі, паркани (я люблю тєбя свєта), білборди (багатий американець шукає просту і красіву українську ~~дурочку~~ дівчину) тощо. Дехто додумується писати оголошення ще й на грошах.
Ця двадцятка попала до мене тоді, коли я купувала в магазині солодощі. Цікаво, чому саме 20 грн., а не 100 чи більше. Так женик ніби солідніше мав виглядати в очах потенційної нареченої))

Цікаво, на якій банкноті можна коротко писати своє резюме, щоб серед роботодавців мати більше шансів......

Мабуть вже пізно

logvynenko

на ст. м. Хрещатик

jesfor побачив ось таку об'яву від Воїна світла

Ідея крута і спонукає до масового флешмобу. Текст оголошень може мати настільки різноманітний характер, наскільки різнопланове шкідництво теперішньої влади. Яскраво собі уявляю, як місто заполонять строкаті меседжі від Супермена, Зорро, Спайдермена та інших джедаїв нашого часу. Хоч як на мене, більш стильно було б, якби під цими посланнями підписувалися українські національні герої. А там статистика, ілюстрації тощо - вже справа фантазії.

Ночами не сплять українські чиновники, все мізкують, як би то допомогти нашій державі вирватися з перманентної кризи. Щоб жилося громадянам краще, дешевше і комфортніше. На цей раз ~~хитрою~~ ґеніальною ідеєю завагітніли бдітєлі держпідприємництва, жеби терміново врятувати вітчизняну легку промисловість від напівлегального буржуйського лиха.
Професіонали, що тут скажеш, от тільки до Остапа Бендера їм ще далеко. Ну не навчилися віртуозно виправдовувати очевидні брехні, от і виходить суцільна лажа.
Не треба мати в коробці з документами диплома економіста, щоб здогадатися для кого буде вигідний такий крок. Достатньо лиш згадати про нещодавній візит всі_знають_кого до дружньої КНР і підписану домовленість про збільшення торгового обороту між Китаєм та Україною. Так що шанхайські робітники мають перспективу отримати на кілька мільйонів робочих місць більше, а українці отримають унікальну можливість ходити в дешевому китайському непотребі. Бо ясна справа, що українським виробникам від такого обороту справ ні холодно ні жарко, а ціни в магазинах як кусалися так і кусатимуться далі.

Вчора була на батьківських зборах у школі і дізналася, що:

1. Напівміфічна надбавка вчителям 20% за напруженість праці скасована (а нашо якась надбавка, якщо вони живуть на тисячу з хвостиком гривень в місяць, то 200 гр, з яких вирахують половину податком, куті меду не додасть)

2. Безкоштовні перекуси (молоко чи сік + булочка) скасовані (і це не потрібно, хіба в усіх батьків нема лишніх 6 грн щодня щоб купити сніданок в школі, аби дитина змогла просидіти 7 уроків перед тим як пообідати)

3. Щороку учні мають здавати медичну довідку про стан здоров'я, яку потрібно отримати в поліклініці в окремий від навчання час і з батьками (раніше плановий медогляд учні проходили в окремо виділений день всім класом, з вчителем) (от молодці, якраз медикам буде лишня копієчка до кишені, не всі ж батьки захочуть тиждень вештатися поліклінікою, щоб пройти усі аналізи й поставити всі штами)

з.і. а ще в Україні відсутні нові підручники для 10-11 класів , бо їх не надрукували в Міністерстві освіти (12-річку скасували, і все доведеться передруковувати за новою програмою, а коли це буде ніхто не признається).

від

kotyhoroshko звідси: такі часи настали, тому варто певно знати всім

Роботодавець нашого генофонду?..... Пєлєвінщина прям якась.....

ХОККУ ОТ LIVE1000

eustafius

згідно норм кзпп роботодавець
нашого генофонду.
за вікном періщив дощ.

Составить хокку!

Немає нічого більш поширеного в світі, ніж неуспішні, але талановиті люди. Тому варто постаратися покинути дім до того, як ти виявиш щось, що змусить тебе в ньому залишитися. (с)

Спливали по Дністру. Один берег річки знаходиться на території Тернопільської області, інший - Чернівецької. У човні встановили саморобний флагшток з червоно-чорним прапором і тризубом на червоному тлі, він дуже тематично тріпотів на вітрі й відображав наш настрій. З тернопільського берега нам привітно махали руками, кричали "Слава Україні", "сильний прапор" тощо. А от з чернівецького боку невелика ватага відпочиваючих румунів грозилася стріляти по тризубу. Ну, думаю, що з них візьмеш, якби ми так плавали десь в Криму, то погрозами справа навряд чи завершилася. Тільки кричали ті чернівецькі румуни українською мовою. Це мені нагадало галицьких москвофілів, які виступали за поширення російської, називаючи українську мовою пастухів, а самі розмовляли польською, бо російською не володіли.
Тут не можна не згадати широко обговорювані відеоролики, де гімн України виконують національні меншини. Особливо мені впало в око відео з україномовним гімном. Якийсь вуйко питає як нарізати сало (хто б сумнівався), а навколо ходять негри та інші ~~китайці~~ не зовсім слов'янські особи (виникло питання, а де ж монголоїди, шо це за дискримінація). Вдягли ту братію у стилізовані вінки з вишиванками, мабуть відрили їх зі скрині якогось совкового ансамблю "дніпряночка". А ще зранку по ТВ традиційно парад, ~~ганьба~~ глава держави, його недолугий заступник, вишиванки й гопак. Черговий день незалежності. Черговий як в локальному так і в глобальному плані, якщо згадувати всі попередні незалежності. Та як би не нудило від блюзнірських промов і реального стану речей, нам є що святкувати і при тому не забувати, що війна ще не закінчена.

Кілька тижнів тому ходила купатися в одному з озерець на Трухановому острові. Місце чудове - вода чиста і прохолодна, людей небагато, око радували купа зелені й зграйки строкатих бабок. Повернувшись за тиждень на те ж саме місце, мусила прифігіти від кількості сміття на квадратний, нещодавно чистий, метр. У воді хлюпались молода дівчина з пивом і дитиною та їхній глава сім'ї з пузом солідного гіпопотама. Попід берегом плавали спалені бички від цигарок. Додавали барв до картіни маслом уламки розбитих пляшок, рясно розкиданих під водою.
Залишаючи питання про ступінь свинства пересічного українця риторичним, тішусь класною ідеєю, яку підкинули черкаські хлопці. Вони власноруч прибрали один з пляжів свого міста, зібравши з невеликої ділянки (приблизно 60х40 метрів) двадцять п'ять 120-ти літрових мішків сміття. Частина цього сміття згодом опинилася при вході до Міськвиконкому, разом з візитівками "Владі міста від вдячних черкащан". Там було пояснення, що це за сміття і звідки. Також розповідалося про користь прибирання природних об'єктів міста.

Про щось таке я нещодавно жартувала, але було не дуже смішно, оскільки подібне здавалося зовсім абсурдним. Аж тут натрапляю на цей пост у

singing_foot :

Сьогодні до мене в кіноклуб прийшли люди, які представилися співробітниками Служби Безпеки України. (...) Участі в обговоренні картини гості не брали, а після фільму, коли вже всі глядачі розійшлися, один з них (а їх було троє могутніх кремезних хлопців) пред'явив мені своє посвідчення та спитав, чи не можу я завітати до них в СБУ на розмову зі слідчим. Коли я поцікавився, про що саме буде розмова, він сказав, що розмова стосуватиметься записів в моєму ЖЖ, які "оставили неприятный след в душе". У кого саме і які конкретно записи в моєму ЖЖ залишили неприємний слід, вони мені не повідомили, але поцікавилися, чи зможу я прийти до слідчого без повістки. Я відповів, що не зможу, тоді вони записали мою адресу та телефон і пообіцяли мені принести повістку завтра вранці.

Єдине радує, що в наш час, коли ~~космічєскіє кораблі бороздят простори всєлєнной~~ доступ до інтернету має кожен бажаючий, а мобільні технології глобального зв'язку заполонили простір як колись кормові буряки передовий колгосп, влада, яка пресує остогидлий їй народ, послуговується методами тиску півстолітньої давності. Думка про те, що телевізор - це апогей технійчної ідеї людства трохи втратила свою актуальність, але раптом вони цього ще не знають.
Сміх сміхом, а це явище має всі шанси стати таким же поширеним, як і всі інші нинішні беззаконня.........

Начитаєшся новин, наслухаєшся друзів чи знайомих і думаєш ~~как старшна жить~~ життя все таки прекрасне. Виглянеш у вікно посеред робочого дня і хочеться ~~валити звідси~~ вдихнути на повні груди ~~загазованого~~ рідного київського повітря, посміхаючись собі й випадковим зівакам з тролейбусів, які вічно стоять в заторі. А за вікном літо. І йому пофіг на всі наші проблеми разом зі світовими кризами, брудом на вулицях, сміттям при владі..... Згадалася стара казка про лісника Петера і чарівного дуба, який пообіцяв виконати три його бажання. Спершу Петер забажав багато грошей, але не знав що з ними робити, бо все життя прожив у лісі і на розкошах не розумівся. Потім він забажав собі найгарнішу жінку в світі, але вона пішла від нього до якогось глямурного принця. А потім Петер вирішив залізти на того дуба й з горя вбитися. А коли дуб нагадав йому про третє бажання, то Петер захотів бути просто щасливим. І знаєте, ким зробив його дуб? Котом. Ібо ще стародавніми єгиптянами встановлено, що ці вусаті хвостані таки розуміються на щасті.

( Тому ось ще одна жалюгідна в своїй наївності спроба котоаналізу )

Неочікувана новина. Все-таки це була легендарна особа, очолював КНУ з 1985 року, був учасником і свідком стількох значних подій.
Не хочу багатослівствувати, de mortuis aut bene, aut nihil.
Я от про що. Є одна цікава деталь, на сайті КНУ зазначається, що Віктор Васильович помер 5 липня 2010 року, а співчуття від глави держави в прес-центрі було опубліковане 4 липня 2010 року.
Це як так?

Якшо чесно, тєряюсь в здогадах......

Це вже традиція така склалася, діставати з минулого болючі моменти і подавати їх під вигідним ідеологічним соусом з метою відволікання від сучасних, реальних проблем. Таке окозамилювання набирає все безглуздіших обрисів. В країні під землю йдуть цілі селища, одні гинуть в шахтах, інших добиває міліція, процвітає безробіття і корупція, ціни ростуть а зарплати падають і при цьому по пів року не виплачуються, ніхто не звертає уваги на поширення екологічних катастроф, зате в нас є грунтовна причина поскорбіть. Звичайно, мені до болю прикро і за голодомори, в яких вимерло півродини моїх бабусь і дідусів, за війни, в яких зламалися мільйони молодих життів і доль, за репресії, в яких потух добрячий шмат нашого генофонду. Але станом на сьогодні нас більше має хвилювати наше життя і життя наших майбутніх дітей, яких реально страшно народжувати в таких умовах. А нас закликають скорбіть в день початку превентивної війни одного тоталітарного монстра з іншим.
Порівняно з цим, привітання ветеранів з днем перемоги кліпом від Єви Браун виглядає не таким вже й дибілізмом.

Обидві ідеї рівноцінні в своїй придурошності.

(кліп знайшла на сайті РАГУ.ЛІ)

Степан Коваль, автор знаменитого «Йшов трамвай № 9», ще в 2005-му випустив у світ це чудесне мультеня. І жодного разу за увесь час я не бачила по нашому дибілобаченню ні одної трансляції (ну, добре, рідко дивлюся тілівізор, але не сумніваюся, що показів не було). І правильно, навіщо псувати таку милу картіну з російського мила, кримінальної хроніки, крівого зєркала і шматків радянської та голівудської запліснявілої класики крутими українськими мультиками ще й з таким незавуальованим підтекстом. В ящику ж є кращі мульцікі - про крутих монстрів, без сенсу і жодного інтелектуального чи естетичного навантаження.

Із переписки з родичкою ураїнського походження, яка живе в Росії:

(.....)
р.: "не, у вас все учебники переписаны. Вы всему научены не так как мир знает, а как вам надо.
Просто если хотите самостоятельно жить зачем газ обрезаете который мы в Европу продаем, зачем выступаете, когда цену вам за газ повышают? Германия платит одну цену и вы такую платите. Что ж вам не так? Что ваша страна вообще дать может нашей или мне например конкретно? НИЧЕГО.
Короче, я не люблю Украину, если честно. Ладно, закрыли тему. Я из себя выхожу."

я: *довге, аргументоване бла-бла-бла*

р.: "Нет, эти предприятия забирая пакеты акций спасают ваши компании. Ты может и историк, но никак не экономист. Полазь по рынку цб, посмотри, построй графики, анализ проведи."
(.....)
2.06.2010

~~криша хлопаєт в ладоши, всєм спасіба, план хароший~~

Вчора, з

dzynzo були на презентації нової книги Романа Шпорлюка "У пошуках майбутнього часу". Про цю презентацію дізналася випадково, і так як Шпорлюк є досить поважним і цікавим дядьком в історичних колах, ще й його стара праця в мене на полиці завалялася ("Комунізм і націоналізм. Карл Маркс проти Фрідріха Ліста"), то подія видалася привабливою, хоч трохи й остерігалася що може бути нудно.
( Трохи вражень )