Майн ґештальт

Сподобалася стаття Сергія Притули, а саме ті рядки про дві його заповітні і нездійсненні мрії:

Перша "......Аби в Україні можновладці розікрали все, що тільки можна – землю, фабрики, заводи, шельф Чорного моря й грибниці в поліських лісах. Таким чином, коли красти вже буде нічого, вони щільними колонами залишать органи законодавчої та виконавчої влади, а на їхні місця такими ж щільними рядами прийдуть фахівці, позбавлені яскравого політичного забарвлення, але з усвідомленням ролі чиновника в житті держави, суспільства." - після підкресленого можна додумувати свої варіанти.

І друга "........Щоб у боротьбі за симпатії електорату кандидати в президенти та охочі потрапити до парламенту перестали викидати мільйони на «наружку» (зовнішню рекламу), а спрямували кошти на реальні справи, замість поліграфічних обіцянок......." - тут вже додумувати нема чого й нащо.

В тому ж таки номері Тижня Ігор Жданов у статті про вибори і все що їх стосується, розмірковує над можливими варіантами їхніх результатів. Як би не нудило від цієї теми, фактично її не уникнути, ібо кому як не нам потім розгібати послєдствія. В принципі все їм сказане загальновідоме і зрозуміле, і все ж таки "...ця виборча кампанія буде найбруднішою в історії України" - ось ключовий месідж на який намотуються всі інші. А перспективи дефолту, системного банкрутства банківської системи чи  катастрофічний обвал гривні - це лише чергові страшилки чи реальні "заходи" впливу на хід президентських виборів? З огляду на останні події, мєня тєрзают смутние сомнєнія. Тут вже Притула зі своїми мріями нєрвно курить бамбук.
Що реально хвилює, так це тенденції нашого суспільства, яке схильне поводитися як стадо нерозумних овець. І являти світу чудєса масового падіння в паніку та істерію з перших-ліпших причин. Стадом легко керувати. Чи можна тут  втішатися ніцшевським "в стадах нема нічого хорошого, навіть якщо вони йдуть за тобою" хз............