![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Революційне
Dec. 8th, 2013 02:03Україна таки не Росія. І твердження "пока мы быдло, нам нужен царь" у нас не проходить.
( Але. )
( Але. )
Зачарувала вже старенька найківська реклама жіночого спортивного одягу. Фішка у фотографіях зі справжніми спортсменками. Колись у них була рекламна кампанія, в якій голі баби модельної зовнішності тримали в руках кроси їхньої фірми. Звичайно, ставка робилася на мущін, які б мали стрімко бігти в магазин і купувати те взуття (щоб потім дівки відразу зліталися, ніби мухи бджілки на мед). Але як на мене, то повний відстій у порівнянні з красою прокачаного спортивного тіла, при чому, нє отходя от каси штанги чи брусів. Єдине, чого жаль - не сфотографували жодної дівчини-бійця. А дарма. Проте, з того, що я знайшла, теж є на що подивитися)
( Пускати шлюні )
( Пускати шлюні )
і мої 10 люблю
Nov. 29th, 2010 15:05Давно пообіцяла ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif){kind=small}
oceanvic написати свої "10 люблю", і ніяк не могла знайти часу. Його й зараз нема, але це погана відмазка, тому пишу вже!
Завчасно розумію, що в десятку не втисну всього що люблю, то спробую зробити міні-концентрат зі соїх любовей)
малюнок ![[info]](https://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=1){kind=small}
smugasta
1. Люблю спорт. Він змінює тіло, гартує характер, відкриває нові грані власних можливостей. Тренування - це наркотик, але ця залежність благотворна.
2. Люблю книги. Їхній запах - як нових так і старих. Запах сторінок книги, яку дали почитати, може розповісти про те, як пахне вдома в того, хто дав її почитати. Подобається шелест сторінок, торкатися палітурки, розглядати шрифти та ілюстрації, робити помітки олівцем на полях (якщо книга власна) тощо. З дитинства хилює образ Вавилонської бібліотеки.
3. Люблю гори. Зокрема Карпати. Від найменшого горбика до найплямистішої саламандри. Це особливе місце, де найбільш відчуваю злиття з природою і конкретний кайф від тих краєвидів. Була б можливість - сиділа би там місяцями.
4. Люблю харизму. Вона може бути у всьому, але найбільше люблю її в людях. Харизмати то окремий нарід з цікавенним всесвітом думок, дій і поглядів. Вони змінюють навколишній світ з такою віртуозною чарівністю, що це не можна не любити. Інтелектуальні, творчі, енергійні, загадкові, одним словом капець як люблю таких)
5. Люблю піаніно. Цей музичний інструмент заворожує як звуками так і виглядом. Довго можу любоватися чорно-білими рядами рівненьких, блискучих клавіш. Парадоксально, та поки що не вмію толком на ньому грати. Але збираюсь навчитися, попри відсутність нормального музичного слуху.
6. Люблю швидкість. Мабуть іноді я справляю раження людини, яка постійно поспішає - швидко ходжу, читаю, розмовляю. Чомусь так склалося і по інакшому не можу. Обожнюю швидку їзду на машині, а ще виглядати з вікна потяга на повному ходу - аж мурашки по шкірі від того. Люблю розігнатися на велику, відпустити кермо і просто відчувати як вітер розвіває волосся - своєрідна сублімація польоту, головне при тому не заплющувати очей)
7. Люблю творчість і все що з нею пов'язане. Малювати, розмальовувати, підмальовувати, писати, приписувати, розписувати, фотографувати, клеїти, вирізати, креслити, співати, танцювати.......... уф, коротше все таке інше
8. Люблю інформацію. Рада що живу в епоху інформаційних технологій, коли все під рукою а гугл це лише початок. Але навіть поза інтернетом є купа зручних сторінок, табличок, графіків, шухлядок, поличок, кишень і прочіх місцин, де можна зберігати, шукати та знаходити потрібну, цікаву й неочікувану інформацію.
9. Люблю фауну. Коти, равлики, богомоли, кози, риби, ящірки, .... ну фактично всіх цих крутих істот. Дуже сердить, що їхній світ через людей зазнає великих прикрощів. А варто схаменутися.
10. Люблю приємні сюрпризи. От сьогодні вранці прокинулася, а за вікном перший сніг, капець як приємно)
А що любите ви?
(no subject)
Apr. 16th, 2009 12:44Нещодавно.
Йду абсолютно незнайомим містом. Широчезні автомагістралі, автівки шугають зі скаженою швидкістю, будинки здіймаються байдужими шпилями кудись вгору, навколо вируюче людське море, яке розпорошується в різні боки невпинно й динамічно. Намагаюся пробратися лабіринтами смугастих переходів, авторух не реагує ні на перехожих, ні на зелене світло для пішоходів. Ніяк не можу зрозуміти де я. Потім приходить чітке усвідомлення "Москва". "Так вот ти какая.... Ні, Київ набагааато затишніший, спокійніший, рідніший..."
Звідкілясь з'являється навіжений трамвай і пролітаючи повз, обдає мене і тих хто поряд стовпом води з великої калюжі. Всі нашарахано й обурено притискаються до якоїсь бетонної стіни. Я розумію, що треба змиватися звідси, навіть бачу потрібну вулицю, але тре в когось запитатися, як туди дістатися. Повертаюся до якоїсь жіночки й питаю: " Скажицє пажалуста, как прайці на вооон ту уліцу!" Вона мені розказує, і додає :"Імєйцє ввіду, ви в Пітєрє!" Я аж прокинулася. А в голові "Горад-сказка, горад-мічьта, пападаєшь в єво сєті........"
Але до чого це я. В часи, коли довго і нагло не видають зарплату, коли китайські студенти оплачують навчання мандаринами, коли в шухляді заничкована пляшка червоного вина, але подільські пагорби змушені чекати своїх героїв, бо вони (герої)забили болт поки не мають на то часу, а офісні умови доводять до сказу мою творчєскую натру, піду-но я в ботсад на магнолії полюбуюсь. Кажуть, розцвіли. Кажуть, заспокоює.
Йду абсолютно незнайомим містом. Широчезні автомагістралі, автівки шугають зі скаженою швидкістю, будинки здіймаються байдужими шпилями кудись вгору, навколо вируюче людське море, яке розпорошується в різні боки невпинно й динамічно. Намагаюся пробратися лабіринтами смугастих переходів, авторух не реагує ні на перехожих, ні на зелене світло для пішоходів. Ніяк не можу зрозуміти де я. Потім приходить чітке усвідомлення "Москва". "
Звідкілясь з'являється навіжений трамвай і пролітаючи повз, обдає мене і тих хто поряд стовпом води з великої калюжі. Всі нашарахано й обурено притискаються до якоїсь бетонної стіни. Я розумію, що треба змиватися звідси, навіть бачу потрібну вулицю, але тре в когось запитатися, як туди дістатися. Повертаюся до якоїсь жіночки й питаю: " Скажицє пажалуста, как прайці на вооон ту уліцу!" Вона мені розказує, і додає :"Імєйцє ввіду, ви в Пітєрє!" Я аж прокинулася. А в голові "Горад-сказка, горад-мічьта, пападаєшь в єво сєті........"
Але до чого це я. В часи, коли довго і нагло не видають зарплату, коли китайські студенти оплачують навчання мандаринами, коли в шухляді заничкована пляшка червоного вина, але подільські пагорби змушені чекати своїх героїв, бо вони (герої)
