eustafius: (чінгачгук)
 Є в мене у френдстрічці одна цікава творча спільнота. Красиві фото, креативні ідеї тощо. Десь місяць тому побачила пост, який дуже сподобався і я лишила там свій коментар. Бєз заднєй мислі. Година була пізня, я навіть не заморочилася відслідкувати його. Сьогодні залізла в ту спільноту пошукати згаданий пост для однієї задумки. І виявила, що мій комент викликав немалий резонанс. Карочє одна дама розвела флуд з приводу того, що комент УКРАЇНСЬКОЮ. Ок, спільнота російськомовна, аудиторія переважно з сусідньої держави. То був, здається, мій перший комент в тій спільноті, поки що останній, і мені дійсно невдобно, якщо я порушила їхні правила. Чесно, злого умислу не було. Я б могла перед тим як коментити, залізти в профіль і подивитися якою мовою в них дозволено коментувати, яким шрифтом тощо. Але ж це абсурдно, тим паче що таких пересторог там дійно нема.  Менше з тим. Баришня, яка грубо й навмисне образливо зробила зауваження, сама родом з України. Тобто ніхто з росіян не звернув на це уваги, крім етнічної українки (!!). Дама оказуєцця расла в Данєцкє. І через раз панімає українську. Тому їй наболєло. 
хохлы ведь русскоговорящие. в большинстве своем
я там никогда не испытываю проблем
просто это странно
ну и любопытно... 
 
я если честно только украноговорящих хохлов еще не встречала)))

Коротше, банальна класика жанру. Тупість і жалюгідні комплекси. 
большинство моих знакомых в мск, родом из укр.
и называем друг друга хохлами мы всегда спокойно


Хтось хоч раз в житті бачив росіян, які спокійно себе кацапами називали?
Реально соромно за це ментальне позоріщє(
Тут оригінал

п.с. пан [livejournal.com profile] nebratan написав отакого крутого вірша на цю тему
eustafius: (шо)
Ранок. Передробоча метушня біля ст. метро Лісова. Відриваюся від натовпу що висипався з новоприбувших тролейбусів-маршруток, і швиденько прямую до продуктового базару, десь на початку має бути ятка з різноманітними горішками та сухофруктами. Там неспішно хазяйнує чорнокучерява особа чоловічого роду і кавказької зовнішності. У нестримному бажанні накупити собі поживної продукції і встигнути на роботу застигаю в очікуванні коли на мене звернуть увагу.
- Чєво вам, девушка?
- Горішків
- Скока?
Згадуючи що в кишені лише 20 гривень, а до найближчого банкомату геть неблизько, прикидаю що якщо брати по 50 гр. різних видів, то це буде не тільки корисно але й різноманітно, починаю:
- 50 грамів мигдалю.......
- Ха, ви аткуда прієхалі?
Від подиву різко замовкаю і втуплююсь на нього нераздупльонним поглядом.
- А що, у вас товар кілограмами продається?
- Да.
- А чому на цінниках грами зазначені?
- Я што, абязан пєрєд вамі атчітивацца?
- Я ваш покупець, і маю право ставити питання
- Вот закончу раскладиватса тагда і буду разгаварівать.

Вже повільніше прямуючи до метро хаотично розмірковую над тим, з якого дерева  звідки ж я могла приїхати, чи не надто я нахамила вельмишановному крамарю, і чи не повернутися мені назад і дати по пєчєні вибачитися за своє хамство. Але потім згадала що через кілька хвилин після моїх вибачень обов'язково з'являться побратими пана крамаря й подякують мені ще краще. Чула, так завжди буває....  

Пригода минула а роздуми залишилися. Так в чьом же сіла брат?  А правда де?....

Профіль

eustafius: (Default)
eustafius

June 2014

M T W T F S S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
2324 2526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Важливі теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 22nd, 2017 19:19
Powered by Dreamwidth Studios