(no subject)

[eustafius]

Спливали по Дністру. Один берег річки знаходиться на території Тернопільської області, інший - Чернівецької. У човні встановили саморобний флагшток з червоно-чорним прапором і тризубом на червоному тлі, він дуже тематично тріпотів на вітрі й відображав наш настрій.  З тернопільського берега нам привітно махали руками, кричали "Слава Україні", "сильний прапор" тощо. А от з чернівецького боку невелика ватага відпочиваючих румунів грозилася стріляти по тризубу. Ну, думаю, що з них візьмеш, якби ми так плавали десь в Криму, то погрозами справа навряд чи завершилася. Тільки кричали ті чернівецькі румуни українською мовою. Це мені нагадало галицьких москвофілів, які виступали за поширення російської, називаючи українську мовою пастухів, а самі розмовляли польською, бо російською не володіли. 
Тут не можна не згадати широко обговорювані відеоролики, де гімн України виконують національні меншини. Особливо мені впало в око відео з україномовним гімном. Якийсь вуйко питає як нарізати сало (хто б сумнівався), а навколо ходять негри та інші китайці не зовсім слов'янські особи (виникло питання, а де ж монголоїди, шо це за дискримінація). Вдягли ту братію у стилізовані вінки з вишиванками, мабуть відрили їх зі скрині якогось совкового ансамблю "дніпряночка". А ще зранку по ТВ традиційно парад, ганьба глава держави, його недолугий заступник, вишиванки й гопак. Черговий день незалежності. Черговий як в локальному так і в глобальному плані, якщо згадувати всі попередні незалежності. Та як би не нудило від  блюзнірських промов і реального стану речей, нам є що святкувати і при тому не забувати, що війна ще не закінчена.