Еміграція. Скоро буде. Чергова хвиля?

[eustafius]

Ще два роки тому я переконано не сприймала будь-яких емігрантських ідей. Вихати? Та ви що, це роблять або слабаки, або шалапути, яким байдуже що буде далі з Україною. Трохи згодом почала до цього ставитися спокійніше. Мене саму відівдували думки про навчання за кордоном, і перспектива кількарічного життя десь поза межами України. Але і надалі я категорично не сприймала і не розуміла тих, хто виїжджав, або мріяв звалити звідси назавжди. Відтоді минуло не так вже й багато часу, але відбувся цілий шквал подій, які змусили замислитися над категоричним підходом до цього питання.

 

Що маю наразі? Чітке усвідомлення того, що розумію цих "зрадників". В моєму оточенні добрих 60% близьких і просто знайомих людей (якщо не рахувати діаспору) так чи інакше дотичні до міграційного процесу. Хтось поїхав вчитися, хтось працювати, дехто там вже на ПМЖ, левова часка вже планує виїжджати. З цієї кількості більша половина народу виїхала не назавжди, принаймі вони так планували або планують. Але вже за кілька місяців перебування закордоном (переважно це Євросоюз, Канада чи США) багато хто змінює свої плани, хтось, я впевнена їх ще змінить.
Якщо брати всі великі еміграційні хвилі українців за кордон, то пеша хвиля ( з кінця 19 ст. до Першої світової) мала суто економічний фактор - їхали переважно працювати будь де, будь ким і за невеликі гроші. Друга хвиля (між двома світовими війнами) була спричинена міжвоєнною політичною ситуацією, тоді Україна втратила добру кількість перспективної молоді та старшої інтелігенції. Третя хвиля мала суто політичний характер (повоєнна сталінщина та її наслідки). Тоді Україна втратила вже левову частку освіченого люду, професіоналів у різних галузях, переважно з теренів Західної України. Ну і четверта хвиля, яка досягала свого піку на кінець дев'яностих років, збагатила світову українську діаспору більшою мірою заробітчанами-різноробами і має чіткий економічний характер. Багато хто виїхав просто підзаробити грошей для своїх сімей, хоча, багато хто й повернувся назад. Наразі за кордоном перебуває велика кількість українських заробітчан різного віку, які там ніби тимчасово, але в той же час навіть збагатилися власними сім'ями та дітьми (цікаво, що переважно молодь, яка там одружується, утворює пару з кимось зі своєї ж області чи навіть сусіднього села).

І от назріває чи то нова еміграційна хвиля, чи то продовження старої, але однозначно що вона буде мати синкретичний характер - бо їхатимуть як на збори полуниці-апельсинів, так і висококваліфіковані лікарі, інженери, програмісти, художники, спортсмени, літератори, коротше, дофіга інтелектуалів і людей цінних професій.
(До речі, щодо спортсменів, то вони виїжджають навіть у Білорусію чи Казахстан, бо там їм пропонують набагато кращі умови існування і професійного розвитку!).
Так от, чому ж я їх розумію і не погоджуся писати їхні імена на глиняних черепках? Бо зрозуміла одну просту істину - життя в нас одне, ще й  напрочуд коротке. І от якого милого ми маємо своє життя паскудити через ......... (тут можуть бути різні варіанти) ?! Тому, кожен має право вирішити - чи варто йому воювати з вітряками.

Чи захочу ще через два роки і я кудись земігрувати?....... Хто зна. Зараз - ні. Але коли та Україна, яку ти любиш, живе лише в мріях невеликої купки людей, когнітивний дисонанс спонукає до конкретних дій. Дій, в напрямку максимальної ефективності.    

Comments

[oles-maslak.livejournal.com]

Якраз інтелектуалам буде найважче інтегруватися на Заході (якщо, звісно, не йдеться про представників "прикладних фахів" - різних там програмістів і фізиків-ядерщиків). Бо західне суспільство є жорстко стратифікованим. І не завжди амбіції наших гуманітаріїв (і не лише гуманітаріїв - нашим лікарям так само важко зайняти там потрібну нішу) там можуть бути задоволеними. А заробітчани-"трудяги", хоча й знаходяться на найнижчих щаблях західної соціальної ієрархії, все ж мають приблизно вдесятеро більші заробітки ніж в Україні. За відсутності якихось соціальних амбіцій це цілком компенсує "жаль за втраченою Батьківщиною"...

[seems-to-be.livejournal.com]

я ще не виїхав саме з наявності отих соціальних амбіцій, хоча жінка вже там, і назад вертатися не погоджується

[eustafius.livejournal.com]

До seems_to_be: а я ж про що.....
В мене подруга-філолог поїхала у Варшаву на три місяці (за програмою по обміну студентами), пише що має культурний шок, і повертатися не хоче.
І це тільки Польща!!
Та ж картина з іншою філологинею, яка в Німеччині вже півроку, ледь не плаче коли думає про повернення.....

[oles-maslak.livejournal.com]

теж знаю подібні приклади, і саме із Польщі:))

[eustafius.livejournal.com]

там що, медом намазано?))

[oles-maslak.livejournal.com]

не знаю, напевно там просто на вулицях не с***ть, сміття періодично прибирають і в під'їздах не смердить каналізацією:) хоча, там життя так само не лише "карамельки", а прості поляки так само, щоб вижити, їдуть на заробітки у Німеччину, Британію і Францію або займаються контробандою на кордонах з Україною...та й ті ж туалети в електричках ні чим не відрізняються від наших у плані "розгромленості" (треба ж і негативи бачити якісь:))

[eustafius.livejournal.com]

Щодо "безталанних гуманітаріїв", цілком згодна)
Їхня ера минула кілька століть тому, наразі світ більше цінує технарів.
Хоча, наші філологи-історики-філософи-соціологи-політологи можуть пригрітися в різних українських організаціях, фондах та інститутах, наприклад в Німеччині - Український науковий інститут у Берліні, Польщі - Європейський колеґіум польських і українських університетів, Канаді - там їх без ліку тощо.

[oles-maslak.livejournal.com]

Так справа не лише в тому, що більше цінуються технічні знання (хоча це також правда). А й у тому, що "пропхатися" у західний гуманітарний бомонд для наших інтелектуалів майже неможливо (з різних причин). А українознавчі інституції є певним гетто (хоча й значно цікавішим й привабливішим за більшість вітчизняних "науково-педагогічних установ")...

[eustafius.livejournal.com]

Можу лише здогадуватися про тонкощі середовища західного гуманітарного бомонду, і його умов для наших інтелектуалів.....
А щодо гетто - дійсно, іноді приємніше жити в закритому оазисі ніж у відкритій пустелі, де вдень пекло, а вночі північний полюс....

[oles-maslak.livejournal.com]

Не найкращий приклад:)

[oles-maslak.livejournal.com]

Щось я не чув про якісь її особливі успіхи на ниві вливання у західне інтелектуальне життя. А стосовно Андруховича - то тут усе просто, "літературний процес" потребує певної "етнічної екзотики" (усіляких там андруховичів, памуків і прочих муракамі). Це як Бенюк і Ступка у російських фільмах...Я ж під гумантіаріями мав на увазі насамперед науковців. Там інша специфіка - на Заході так само процвітають "компанейщина" і "клановість" в академічному середовищі (хоча й у інших ніж у нас формах). До того ж там значно вищі вимоги до науковців. Тому нашим співвітчизникам (навіть із достатньо високим фаховим рівнем) робити там академічну кар'єру досить досить важко. Я вже не кажу про "завоювання імені"...

[eustafius.livejournal.com]

блін, дійсно, українців можуть "закатіравать" швидше як екзотику в контексті інших мілих народностей, в спеціальному куточку з табличкою "цікавинки звідусіль", ніж прийняти в нішу рівних собі
скільки там нобелівських премій отримано українцями?...... (до речі, а зараз нобелівська премія це щось на кшталт євробачення, тільки в інтелектуальній галузі?)

[eustafius.livejournal.com]

=)
а я десь читала, що НП - це так попсово, типу існують інші, не такі розкручені, але набагато престижніші міжнародні премії і різних галузях...

[eustafius.livejournal.com]

хароший вапрос))
мабуть для мотивації....

[eustafius.livejournal.com]

наприклад?

[eustafius.livejournal.com]

ну, в нас носяться з євробаченням як з яйцем-райцем, хоча в тій же Європі - це всього лиш черговий попсовий конкурсішко, теж, до речі як кажуть, досить заполітизований
а Нобелівська премія для мене завжди була якимось таким крутим критерієм, мічьта так сказать, а тут останнім часом її дискредитують... (та що там останнім часом - Борхесу її не дали, бо потиснув руку Піночету)