Йогічєскіє трансцендиви
May. 1st, 2008 19:14Завжди ставилася скептично до такої штуки як йога. Мене давно запрошували відвідати хоч одне тренування, але все ніяк руки не доходили. Та й бажання великого теж не було, бо як всім відомо, якщо людина чогось хоче, то її ніякі справи не відвадять від того, аби приділити бажаному увагу. А тут знайшовся благодатний настрій для нових відкриттів, і я таки вирішила навідатися в царину паранаями та асанів. Чесно кажучи, свій скептицизм прихопила з собою. Картіна була чьоткою: прийду, подивлюся на женщін, які закидають ноги за вуха й постараюсь не заснути.
Женщіни були. Але з вигляду їх так не назвеш. Такого пресу я в жодної 45-річної жінки не бачила!! Та що там прес... Гнучкість, пластика, координація..... Було й кілька хлопців. Ну шо я можу сказати))) Уява про чоловіків, які займаються йогою точно змінилася! Чомусь раніше я їх уявляла жінкоподібними створіннями з відсутністю будь якої мужньої привабливості. А виявляється, помилялася я) Алетотаке. Щодо самого тренувального процесу. Тренер - жінка 44-х років (на вигляд 28-ми), учениця Андрія Сідерського (якийсь крутий чувак, йог №1 в Україні). Давненько не зустрічалися мені такі особистості як вона. Говориш з людиною й просто відчуваєш її сильну енергетику. Природжений лідер. Тренування проходило під якусь мантричну музику, яка сильно допомагала, зараз розкажу від чого)
Перед тренуванням тренерка запитала, чи я фізично підготована. Звичайно я сказала що YES (нещодавно ж зі змагань повернулася). Так от, таваріщі. Ніфіга, як виявилося, я була не підготована! Ну, принаймі, до того чим ми там займалися. Здавалося б - звичайнісінькі вправи на розтяжку, кілька силових - й ніякого напрягу. А от коли лягаєш на килимок, серце вискакує з грудей, а піт ллється як скажений. Сікрєт в тому, що все треба було робити з рівнісінькою спиною й по чіткій траєкторії! А за таких умов, ще й застигаючи в певному положенні на секунд 30 - огого як намучишся! Коротше, було не до нудьги) Під кінець вони такі штуки витворяли! (ноги за вухами - то ше цвіточки). Ну й, звичайно, поміж цього, тренерка розповідала всілякі східнофілософські речі. Одним словом, я відкрила для себе йогу в новому світлі. Хоча, навряд чи буду серйозно займатися цим надалі, бо все таки, це чужа світоглядна парадигма. Але хто зна, хто зна........))
Женщіни були. Але з вигляду їх так не назвеш. Такого пресу я в жодної 45-річної жінки не бачила!! Та що там прес... Гнучкість, пластика, координація..... Було й кілька хлопців. Ну шо я можу сказати))) Уява про чоловіків, які займаються йогою точно змінилася! Чомусь раніше я їх уявляла жінкоподібними створіннями з відсутністю будь якої мужньої привабливості. А виявляється, помилялася я) Алетотаке. Щодо самого тренувального процесу. Тренер - жінка 44-х років (на вигляд 28-ми), учениця Андрія Сідерського (якийсь крутий чувак, йог №1 в Україні). Давненько не зустрічалися мені такі особистості як вона. Говориш з людиною й просто відчуваєш її сильну енергетику. Природжений лідер. Тренування проходило під якусь мантричну музику, яка сильно допомагала, зараз розкажу від чого)
Перед тренуванням тренерка запитала, чи я фізично підготована. Звичайно я сказала що YES (нещодавно ж зі змагань повернулася). Так от, таваріщі. Ніфіга, як виявилося, я була не підготована! Ну, принаймі, до того чим ми там займалися. Здавалося б - звичайнісінькі вправи на розтяжку, кілька силових - й ніякого напрягу. А от коли лягаєш на килимок, серце вискакує з грудей, а піт ллється як скажений. Сікрєт в тому, що все треба було робити з рівнісінькою спиною й по чіткій траєкторії! А за таких умов, ще й застигаючи в певному положенні на секунд 30 - огого як намучишся! Коротше, було не до нудьги) Під кінець вони такі штуки витворяли! (ноги за вухами - то ше цвіточки). Ну й, звичайно, поміж цього, тренерка розповідала всілякі східнофілософські речі. Одним словом, я відкрила для себе йогу в новому світлі. Хоча, навряд чи буду серйозно займатися цим надалі, бо все таки, це чужа світоглядна парадигма. Але хто зна, хто зна........))