eustafius | Свіжі публікації

Вперше за кілька останніх років потрапила на це дійство. Опів на п'яту в парку Шевченка зібралося вже чимало народу. Мій марш почався з того, що біля Червоного корпусу довелося вислуховувати враження випадкових перехожих щодо подій навколо. Особливо запам'яталися слова якоїсь студєнткі: "Слава Украінє - так гаваріла толька Сєрдючька" - хіхікала до своїх колєжанок дотепниця.

Біля пам'ятника Шевченку спочатку було не дуже весело. З одного боку лунали патріотичні заклики тягнибоківців, з іншого спостерігалися недовірливі погляди один на одного учасників маршу. Але коли колона рушила, і стало видно, що народу зібралося неочікувано багато, у всіх потроху піднімався настрій.

( Далі фото з описом. )( Далі фото з описом. )( Далі фото з описом. )( Далі фото з описом. )( Далі фото з описом. )( Далі фото з описом. )( Далі фото з описом. )( Далі фото з описом. )
Загалом все дуже сподобалося, сподіваюся, що наступного року все буде ще масовіше і крутіше. Бо досвід Одеси не тільки засмучує, але й злить. Якщо вони думають, що ми туалетний папір, то треба довести, що він може виявитися небезпечним індикатором.

Доки ми бідкаємося що кіно в Україні померло, люди знімають. Як можна здогадатися, за власні ресурси і на свій страх та ризик. Зйомки тривають, творці шукають кошти.

Фільм роблять за сценарієм відомого казкаря Сашка Лірника (Олександра Власюка). Почали роботу над стрічкою в жовтні 2008 року. Режисер - житель Тальнівського району Владислав Чабанюк. У фільмі знімається Наомі Умань, американська режисерка, яка переїхала жити в село Легезино Черкаської області (саме там і відбуваються зйомки).
Попри проблеми з коштами, фільм має бути високої якості, з хорошою музикою і голівудським шиком.
Звичайно, інформація про зйомки розповсюджується "народними методами" і переважно в інтернеті. Бо друкованим змі й без того роботи не бракує, на телебаченні всі теж зайняті набагато поважнішими справами - показом другосортного російського мила, чорнухи й вітчизняних порнографічних кліпів.

Фільм планують перекласти англійською, німецькою, французькою, польською, російською мовами.
Розповсюджувати в школах та на різноманітних фестивалях незалежного кіно.

Офіційний сайт фільму www.blackcossackfilm.com

В наш час чого тільки не понавигадували одинокі серця, щоб знайти собі пару. Для такої благородної цілі використовуються всі достпні людині засоби масової інформації. Соцмережі, паркани (я люблю тєбя свєта), білборди (багатий американець шукає просту і красіву українську ~~дурочку~~ дівчину) тощо. Дехто додумується писати оголошення ще й на грошах.
Ця двадцятка попала до мене тоді, коли я купувала в магазині солодощі. Цікаво, чому саме 20 грн., а не 100 чи більше. Так женик ніби солідніше мав виглядати в очах потенційної нареченої))

Цікаво, на якій банкноті можна коротко писати своє резюме, щоб серед роботодавців мати більше шансів......

Мабуть вже пізно

logvynenko

на ст. м. Хрещатик

jesfor побачив ось таку об'яву від Воїна світла

Ідея крута і спонукає до масового флешмобу. Текст оголошень може мати настільки різноманітний характер, наскільки різнопланове шкідництво теперішньої влади. Яскраво собі уявляю, як місто заполонять строкаті меседжі від Супермена, Зорро, Спайдермена та інших джедаїв нашого часу. Хоч як на мене, більш стильно було б, якби під цими посланнями підписувалися українські національні герої. А там статистика, ілюстрації тощо - вже справа фантазії.

Ночами не сплять українські чиновники, все мізкують, як би то допомогти нашій державі вирватися з перманентної кризи. Щоб жилося громадянам краще, дешевше і комфортніше. На цей раз ~~хитрою~~ ґеніальною ідеєю завагітніли бдітєлі держпідприємництва, жеби терміново врятувати вітчизняну легку промисловість від напівлегального буржуйського лиха.
Професіонали, що тут скажеш, от тільки до Остапа Бендера їм ще далеко. Ну не навчилися віртуозно виправдовувати очевидні брехні, от і виходить суцільна лажа.
Не треба мати в коробці з документами диплома економіста, щоб здогадатися для кого буде вигідний такий крок. Достатньо лиш згадати про нещодавній візит всі_знають_кого до дружньої КНР і підписану домовленість про збільшення торгового обороту між Китаєм та Україною. Так що шанхайські робітники мають перспективу отримати на кілька мільйонів робочих місць більше, а українці отримають унікальну можливість ходити в дешевому китайському непотребі. Бо ясна справа, що українським виробникам від такого обороту справ ні холодно ні жарко, а ціни в магазинах як кусалися так і кусатимуться далі.

Вчора була на батьківських зборах у школі і дізналася, що:

1. Напівміфічна надбавка вчителям 20% за напруженість праці скасована (а нашо якась надбавка, якщо вони живуть на тисячу з хвостиком гривень в місяць, то 200 гр, з яких вирахують половину податком, куті меду не додасть)

2. Безкоштовні перекуси (молоко чи сік + булочка) скасовані (і це не потрібно, хіба в усіх батьків нема лишніх 6 грн щодня щоб купити сніданок в школі, аби дитина змогла просидіти 7 уроків перед тим як пообідати)

3. Щороку учні мають здавати медичну довідку про стан здоров'я, яку потрібно отримати в поліклініці в окремий від навчання час і з батьками (раніше плановий медогляд учні проходили в окремо виділений день всім класом, з вчителем) (от молодці, якраз медикам буде лишня копієчка до кишені, не всі ж батьки захочуть тиждень вештатися поліклінікою, щоб пройти усі аналізи й поставити всі штами)

з.і. а ще в Україні відсутні нові підручники для 10-11 класів , бо їх не надрукували в Міністерстві освіти (12-річку скасували, і все доведеться передруковувати за новою програмою, а коли це буде ніхто не признається).

від

kotyhoroshko звідси: такі часи настали, тому варто певно знати всім

Роботодавець нашого генофонду?..... Пєлєвінщина прям якась.....

ХОККУ ОТ LIVE1000

eustafius

згідно норм кзпп роботодавець
нашого генофонду.
за вікном періщив дощ.

Составить хокку!

Немає нічого більш поширеного в світі, ніж неуспішні, але талановиті люди. Тому варто постаратися покинути дім до того, як ти виявиш щось, що змусить тебе в ньому залишитися. (с)

Спливали по Дністру. Один берег річки знаходиться на території Тернопільської області, інший - Чернівецької. У човні встановили саморобний флагшток з червоно-чорним прапором і тризубом на червоному тлі, він дуже тематично тріпотів на вітрі й відображав наш настрій. З тернопільського берега нам привітно махали руками, кричали "Слава Україні", "сильний прапор" тощо. А от з чернівецького боку невелика ватага відпочиваючих румунів грозилася стріляти по тризубу. Ну, думаю, що з них візьмеш, якби ми так плавали десь в Криму, то погрозами справа навряд чи завершилася. Тільки кричали ті чернівецькі румуни українською мовою. Це мені нагадало галицьких москвофілів, які виступали за поширення російської, називаючи українську мовою пастухів, а самі розмовляли польською, бо російською не володіли.
Тут не можна не згадати широко обговорювані відеоролики, де гімн України виконують національні меншини. Особливо мені впало в око відео з україномовним гімном. Якийсь вуйко питає як нарізати сало (хто б сумнівався), а навколо ходять негри та інші ~~китайці~~ не зовсім слов'янські особи (виникло питання, а де ж монголоїди, шо це за дискримінація). Вдягли ту братію у стилізовані вінки з вишиванками, мабуть відрили їх зі скрині якогось совкового ансамблю "дніпряночка". А ще зранку по ТВ традиційно парад, ~~ганьба~~ глава держави, його недолугий заступник, вишиванки й гопак. Черговий день незалежності. Черговий як в локальному так і в глобальному плані, якщо згадувати всі попередні незалежності. Та як би не нудило від блюзнірських промов і реального стану речей, нам є що святкувати і при тому не забувати, що війна ще не закінчена.

Кілька тижнів тому ходила купатися в одному з озерець на Трухановому острові. Місце чудове - вода чиста і прохолодна, людей небагато, око радували купа зелені й зграйки строкатих бабок. Повернувшись за тиждень на те ж саме місце, мусила прифігіти від кількості сміття на квадратний, нещодавно чистий, метр. У воді хлюпались молода дівчина з пивом і дитиною та їхній глава сім'ї з пузом солідного гіпопотама. Попід берегом плавали спалені бички від цигарок. Додавали барв до картіни маслом уламки розбитих пляшок, рясно розкиданих під водою.
Залишаючи питання про ступінь свинства пересічного українця риторичним, тішусь класною ідеєю, яку підкинули черкаські хлопці. Вони власноруч прибрали один з пляжів свого міста, зібравши з невеликої ділянки (приблизно 60х40 метрів) двадцять п'ять 120-ти літрових мішків сміття. Частина цього сміття згодом опинилася при вході до Міськвиконкому, разом з візитівками "Владі міста від вдячних черкащан". Там було пояснення, що це за сміття і звідки. Також розповідалося про користь прибирання природних об'єктів міста.

Про щось таке я нещодавно жартувала, але було не дуже смішно, оскільки подібне здавалося зовсім абсурдним. Аж тут натрапляю на цей пост у

singing_foot :

Сьогодні до мене в кіноклуб прийшли люди, які представилися співробітниками Служби Безпеки України. (...) Участі в обговоренні картини гості не брали, а після фільму, коли вже всі глядачі розійшлися, один з них (а їх було троє могутніх кремезних хлопців) пред'явив мені своє посвідчення та спитав, чи не можу я завітати до них в СБУ на розмову зі слідчим. Коли я поцікавився, про що саме буде розмова, він сказав, що розмова стосуватиметься записів в моєму ЖЖ, які "оставили неприятный след в душе". У кого саме і які конкретно записи в моєму ЖЖ залишили неприємний слід, вони мені не повідомили, але поцікавилися, чи зможу я прийти до слідчого без повістки. Я відповів, що не зможу, тоді вони записали мою адресу та телефон і пообіцяли мені принести повістку завтра вранці.

Єдине радує, що в наш час, коли ~~космічєскіє кораблі бороздят простори всєлєнной~~ доступ до інтернету має кожен бажаючий, а мобільні технології глобального зв'язку заполонили простір як колись кормові буряки передовий колгосп, влада, яка пресує остогидлий їй народ, послуговується методами тиску півстолітньої давності. Думка про те, що телевізор - це апогей технійчної ідеї людства трохи втратила свою актуальність, але раптом вони цього ще не знають.
Сміх сміхом, а це явище має всі шанси стати таким же поширеним, як і всі інші нинішні беззаконня.........

Начитаєшся новин, наслухаєшся друзів чи знайомих і думаєш ~~как старшна жить~~ життя все таки прекрасне. Виглянеш у вікно посеред робочого дня і хочеться ~~валити звідси~~ вдихнути на повні груди ~~загазованого~~ рідного київського повітря, посміхаючись собі й випадковим зівакам з тролейбусів, які вічно стоять в заторі. А за вікном літо. І йому пофіг на всі наші проблеми разом зі світовими кризами, брудом на вулицях, сміттям при владі..... Згадалася стара казка про лісника Петера і чарівного дуба, який пообіцяв виконати три його бажання. Спершу Петер забажав багато грошей, але не знав що з ними робити, бо все життя прожив у лісі і на розкошах не розумівся. Потім він забажав собі найгарнішу жінку в світі, але вона пішла від нього до якогось глямурного принця. А потім Петер вирішив залізти на того дуба й з горя вбитися. А коли дуб нагадав йому про третє бажання, то Петер захотів бути просто щасливим. І знаєте, ким зробив його дуб? Котом. Ібо ще стародавніми єгиптянами встановлено, що ці вусаті хвостані таки розуміються на щасті.

( Тому ось ще одна жалюгідна в своїй наївності спроба котоаналізу )

Неочікувана новина. Все-таки це була легендарна особа, очолював КНУ з 1985 року, був учасником і свідком стількох значних подій.
Не хочу багатослівствувати, de mortuis aut bene, aut nihil.
Я от про що. Є одна цікава деталь, на сайті КНУ зазначається, що Віктор Васильович помер 5 липня 2010 року, а співчуття від глави держави в прес-центрі було опубліковане 4 липня 2010 року.
Це як так?

Якшо чесно, тєряюсь в здогадах......

Це вже традиція така склалася, діставати з минулого болючі моменти і подавати їх під вигідним ідеологічним соусом з метою відволікання від сучасних, реальних проблем. Таке окозамилювання набирає все безглуздіших обрисів. В країні під землю йдуть цілі селища, одні гинуть в шахтах, інших добиває міліція, процвітає безробіття і корупція, ціни ростуть а зарплати падають і при цьому по пів року не виплачуються, ніхто не звертає уваги на поширення екологічних катастроф, зате в нас є грунтовна причина поскорбіть. Звичайно, мені до болю прикро і за голодомори, в яких вимерло півродини моїх бабусь і дідусів, за війни, в яких зламалися мільйони молодих життів і доль, за репресії, в яких потух добрячий шмат нашого генофонду. Але станом на сьогодні нас більше має хвилювати наше життя і життя наших майбутніх дітей, яких реально страшно народжувати в таких умовах. А нас закликають скорбіть в день початку превентивної війни одного тоталітарного монстра з іншим.
Порівняно з цим, привітання ветеранів з днем перемоги кліпом від Єви Браун виглядає не таким вже й дибілізмом.

Обидві ідеї рівноцінні в своїй придурошності.

(кліп знайшла на сайті РАГУ.ЛІ)

Степан Коваль, автор знаменитого «Йшов трамвай № 9», ще в 2005-му випустив у світ це чудесне мультеня. І жодного разу за увесь час я не бачила по нашому дибілобаченню ні одної трансляції (ну, добре, рідко дивлюся тілівізор, але не сумніваюся, що показів не було). І правильно, навіщо псувати таку милу картіну з російського мила, кримінальної хроніки, крівого зєркала і шматків радянської та голівудської запліснявілої класики крутими українськими мультиками ще й з таким незавуальованим підтекстом. В ящику ж є кращі мульцікі - про крутих монстрів, без сенсу і жодного інтелектуального чи естетичного навантаження.

Із переписки з родичкою ураїнського походження, яка живе в Росії:

(.....)
р.: "не, у вас все учебники переписаны. Вы всему научены не так как мир знает, а как вам надо.
Просто если хотите самостоятельно жить зачем газ обрезаете который мы в Европу продаем, зачем выступаете, когда цену вам за газ повышают? Германия платит одну цену и вы такую платите. Что ж вам не так? Что ваша страна вообще дать может нашей или мне например конкретно? НИЧЕГО.
Короче, я не люблю Украину, если честно. Ладно, закрыли тему. Я из себя выхожу."

я: *довге, аргументоване бла-бла-бла*

р.: "Нет, эти предприятия забирая пакеты акций спасают ваши компании. Ты может и историк, но никак не экономист. Полазь по рынку цб, посмотри, построй графики, анализ проведи."
(.....)
2.06.2010

~~криша хлопаєт в ладоши, всєм спасіба, план хароший~~

Вчора, з

dzynzo були на презентації нової книги Романа Шпорлюка "У пошуках майбутнього часу". Про цю презентацію дізналася випадково, і так як Шпорлюк є досить поважним і цікавим дядьком в історичних колах, ще й його стара праця в мене на полиці завалялася ("Комунізм і націоналізм. Карл Маркс проти Фрідріха Ліста"), то подія видалася привабливою, хоч трохи й остерігалася що може бути нудно.
( Трохи вражень )

"....Ненька – Україна – це держава від біскайського моря і до пустелі Гобі або Шамо.
Заснувалася вона ще за 5000 років до створення автокефальним Богом світу.....
.......на Україні жили єгипетські фараони, Генріх Наварський, династія Бурбонів, Римський Папа, іван Каліта. Все це були українські гетьмАни, що їх свого часу Іловайський затаїв.
Дніпро на Україні найбільша річка, йде вона від Міссісіпі, через Гольфштром у Синє море. Раніш по Дніпру плавали „Титаніки”, але триклятущі кацапИ випили Дніпро-Славуту і він ніби висох......."

О. Вишня "Дещо з українознавства"

"......Снилося мені з п'ятниці на суботу, нібито я вечеряю з королем України Олельком Другим (Довгоруким-Рюриковичем).
– Ваша Королівська Милосте, – звертаюся до нього сповнений шацунку, – Володарю й Управнику Руси-України, Великий Князю Київський і Чернігівський, Королю Галицький та Володимирський, Господарю Псковський, Перемиський та Козятинський, Герцогу Дніпродзержинський, Первомайський та Іллічівський, Великий Хане Кримський та Ізмаїльський, Бароне Бердичівський, Обидвох Буковин та Бессарабій, а також Нової Асканії та Каховки Зверхнику, Дикого Поля та Чорного Лісу Архисеньйоре, Козаків Донських, Бердянських та Криворізьких Гетьмане й Покровителю, Гуцулів і Бойків Невсипущий Вівчарю, Пане Всього Народу Українного з татарами й печенігами включно, а також Внутрішньої та Зовнішньої Тьмуторакані Патроне і Пастирю, нащадку преславного роду тисячолітнього, словом, Монарше наш пишний і достойний, Ваша Милосте, чи не хотіли б Ви навіки лишитися в золотих скрижалях пам'яти вселенської та вселюдської?
– Хтів би-м, – каже Олелько Другий, – лем през які поступовання?
– А през такі поступовання, – відповідаю, – през які вшиткі крульове слави вічної непреходяще й зацно сподоблялися....."

Ю. Андрухович "Московіада"

Виявляється, Олелько Другий примудрився лишити Українському королівству регента. Помираючи в Мадриді, 16 років тому, монарх призначив своїм наступником Ореста Першого (в миру Кареліна-Романишина). Взявши на себе цю нелегку ношу, останній короновав себе сам у Варшаві. Там же був підписаний акт про визнання королівства Україна-Русь, проголошеного в Хусті 15 березня 1939 року.
Наразі він є королем України-Руси Орестом I, митрополитом Карпатським Романом, магістром рицарських орденів Святого Архангела Михайла і Святого Георгія Побідоносця.
Самодержавець активно співпрацює з українськими уфологами, намагається встановлювати контакт з ~~Черновецьким~~ інопланетними гостями та щиро переживає за долю України.
А хто звинувачує коронованого короля в палатовому бонапартизмі, той мабуть не знає, що він удостоїв князівського титула Кучму та графського Кузьмука. А Ющенку вінценосець презентував грамоту з прапором. Усе, виявляється, очінь даже серйозно і легітимно. Сумніваєтеся - завітайте в Запоріжжя, до королівської канцелярії. Хтось ще не вірить в Третій Гетьманат?

Можливо вчорашній день у майбутньому буде вписаний прикрою датою на сторінках підручників з історії України. А можливо таким книжкам в тому ж таки майбутньому не буде місця, як не буває підручників з історії неіснуючих країн.

Можна багато бридоти виливати на голови тих мокриць, які зараз мутять усе це. Нещасні кремлівські маріонетки акі яника-литвина-азарова-табачника і іже с німі, відверто незацікавлена "опозиція", стада духовно колонізованих людиськ з суто шлунково-сировинними інтересами - є на кого звалювати. Але насправді винні ми і тільки ми. Винні в тому, що дозволяємо так відверто тицяти нас писками в лайно.
Звичайно їм буде відплата. Але ж дорогою ціною.( Нашою. )

Це воплощьонноє оскорблєніє української мови, яке соромить і тєрзає вуха будь-якого слухача, на диво не сміттяр і не шепетівський безхатько, це прідставітєль нашої з вами керівної еліти, прости Господи. Воно БАЛЯКАЄ такі звуки, які викличуть сльози не те що в першого-ліпшого філолога, а й в чернігівської баби Мотрі, за плечима якої тільки три класи передвоєнної освіти.

Тому всім йому подібним присвячується
(в кінці ролика чудова ілюстрація того, як можна з цим боротися)

Наразі цього не показують по ТБ, не пишуть в офіційних газетах, і мабуть не розповідають по радіо. В неті теж інформації катма, здебільшого на реакційних правих ресурсах, або студентських неофіційних сайтах. Цьому не вірять пересічні громадяни, і переважна більшість поки що про це нічого не знає.

13-16 квітня Верховною Радою мав розглядатися законопроект № 1108 нового Трудового кодексу, поки що розгляд перенесли на 27-30 квітня.

Новий кодекс:
1. Впроваджує дванадцятигодинний робочий день замість восьмигодинного і дозволяє його необмежене збільшення рішенням роботодавця, і це збільшення не вважається понадурочним (ст. 143).
2. Роботодавець може одноосібно, без будь-якого погодження з трудовим колективом, приймати нормативні акти, що регулюють трудові відносини на підприємстві, при цьому він не несе жодної відповідальності (ст. 13).
3. Профспілки позбавляються гарантій щодо захисту прав працівників і не можуть захистити працівника від звільнення (ст. 121).
4. В Комісії з трудових спорів тепер кожен її член матиме право «вето» на будь-які рішення комісії, що дозволяє роботодавцю призводити спори до суду, де він має більше шансів на перемогу (ст. 435).
5. розвиток останнього, а тільки пригнічує робітників і фактично дає пільги великому «розгалуженому» капіталу за рахунок трудящих (ст. 301-303).
6. Відповідальність робітників встановлюється за обсягом у вісім разів більша ніж роботодавців (ст. 389 та 401-419).

Це тільки частина антиробітничих заходів, передбачених цим законопроектом.
Він порушує Конституцію України (ст. 22), де зазначається, що «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

( Детальніше )

інфо звідси: www.reactor.org.ua/main/3071-avtonomni-nacionalisti-proti-vidrodzhennya.html
джерело: gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1

такоє, таваріщі..........

Ще два роки тому я переконано не сприймала будь-яких емігрантських ідей. Вихати? Та ви що, це роблять або слабаки, або шалапути, яким байдуже що буде далі з Україною. Трохи згодом почала до цього ставитися спокійніше. Мене саму відівдували думки про навчання за кордоном, і перспектива кількарічного життя десь поза межами України. Але і надалі я категорично не сприймала і не розуміла тих, хто виїжджав, або мріяв звалити звідси назавжди. Відтоді минуло не так вже й багато часу, але відбувся цілий шквал подій, які змусили замислитися над категоричним підходом до цього питання.

( чому так )

Під час перегляду цього ролика, зловила себе на думці, наскільки дивним здається зараз отакий тип спілкування Президента з народом.

Настрій: horny

Таки не втрималася і вирішила написати трохи емоційного і пріятного..... :)
( прагматично налаштованим не читати )

Настрій: artistic

Ми тут дивуємося з тарганів у головах нашої привладної бюрократичної братії. А ще в Стародавньому Єгипті чиновники могли порадувати непересічною глибиною своїх напрочуд винахідливих і корисних ідей. От наприклад в сфері інтелектуального зодчества адміністративного апарату, або по-простому - вигадуванні собі посад, які дали б змогу якнайзручніше вмоститися біля державного корита.
Зазначу, що в добу пірамідобудівельного Єгипту, фараон був особою священною. Не просто якимось там посланцем богів, а саме втіленням Бога на землі (так принаймі вважали стародавні єгиптяни і сам фараон). Ясно, що й ставлення до нього було відповідне - найближчі родичі мали за щастя отримати честь поцілувати краєчок царської сандалії. Всі інші прості смертні задовольнялися цілуванням пороху, на який ступала та священна сандалія.
Тому й отримати таку почесну посаду як "майстер і носій царських сандалів", "сторож царського гардеробу", "лікар лівого ока царя", "начальник царського туалету" тощо - могли лише елітні представники найвищих ешелонів влади, зазвичай родичі зі свити фараона. Що вже казати про інші, не менш почесні, посади - "головний носій царського глечика для вмивання", "завідуючий всім, що є і чого нема", "начальник пустелі"..........
Так що нашим "світилам" ще є до чого рости. Чи повертатися....

Зайшовши зранку в метро, трохи оторопіла - вагони виявились заповнені молодиками уркаганського штибу в засмальцьованих дублянках, поверх яких були одягнуті манішки партії регіонів. І в кожного надпис - Чернігівщина. Талпа дежавюшної політсировини вивалила на арсенальній. Нарід індиферентно втикав далі, тільки поодинокі зацікавлені обережно переглядалися між собою.

( Об чьом ето я. )