Про шокомоду

Сьогодні випало мені стирчати на Петрівці досить довгий період часу. Щоб не нудитися, я обходила її вздовж і впоперек. І серед місцевих красот виявила досить вартісний уваги трешик. Є там недалеко від виходу з метро, той що з боку Макдональдсу, навіть не знаю як це назвати магазінчик одягу. Під пластиковою аркою, обліпленою табличками "знижки", на фоні екзотичних картінок з пальмами і красівими женщінами стоять напіводягнені манекени. А до входу прізивно стелеться червона доріжка ковьор невизначеного кольору. Ну, думаю, треба окунуцця в мір мєсного шопінгу, зайшла і відкрила для себе гібрид троєщинського базару з брендовим бутіком. 

На перший погляд всьо як має бути в лучших домах Паріжа - купа одягу розсортованого по відділах, акуратно розвішаного, оздобленого табличками "нова колекція", "знижки" тощо, одяг такий модній ніби. І музичка вісьола грає - радіо Шарманка)) Придивляюся до тканин (бо пьостриє відтінки показалися занадто веселими, з тих, що люблять лишатися на тому, хто їх носив) - там пошив дуже інтригуючий.  Та й на дотик ті матеріали такі ж приємні, як фіранки у троєщинських маршрутках. 

І от, інтуїтивно прєдвкушая щось до біса інтірєсне, я беру пару таких шмоток і йду в примірювальну щоб сфоткати нєчьто прікрасне. Це все під "знаю, скора тібя патіряю", "бєлая стріказа любві" і прочєє.
Ібо надписи на листочках А4, дбайливо обведені рожевим маркером, мене конкретно заступорілі. 

( нєчьто )