“Кому вже немає духу посміятися з власних хиб своїх, краще тому вік не сміятися” (с)

“Все життя гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму!” (Остап Вишня. 1957; із
передсмертного щоденника).

Сьогодні вже 120 років від дня народження Павла Губенка, відомого під псевдо Остапа Вишні.
Цей пан є одиним з найталановитіших скарбів світової гумористичної традиції. Півцарства віддала б за можливість поспілкуватися з ним хоч кілька хвилин.

"Мисливські усмішки", "Моя автобіографія", "Перший диктант", "Дещо з українознавства".......
А "Самостійний смітник" взагалі вартий окремої уваги. Це і цяцька для українофобів, якою вони вимахують вище неба щоб довести нікчемність, яких їм завгодно, моментів українськості. І привід для недалеких українофілів щоб звинуватити Вишню в яких їм завгодно, гріхах. А ще це крутий приклад глибини таланту майстра. Бо треба мати справжній талант аби зробити пародію на пародію так, щоб усі навколо не "підкопалися".
"Смітник" був написаний якраз після 10 років сталінських таборів, куди його заперли в 1935-му, і "випустили" в 45-му. У письменницьку контору, з чітким наказом реабілітуватися в очах партверхівки. От і реабілітувався. І хто зна що насправді він мав тим на увазі....