соціумний вакуум

Останнім часом починаю тихо ненавидіти телефони. Особливо мобільні, бо міськими я, на щастя, користуюсь рідко й і не довго. Мене вже майже тіпає від інтернету. Аськи-шмаськи і прочіє поглиначі живого часу доводять до сказу. Усі ці замінники звичайного людського спілкування викликають стійку алергію. Люди можуть цілісінький день провести в режимі дорога_на_роботу-інтренет-дорга_додому + кільканадцять смс-сок, кілька контрольних дзвінків і один важливий, при цьому не втрачаючи відчуття що день був надзвичайно насичений спілкуванням. А я починаю задихатися в штучній павуині, яка з одного боку зводить нанівець будь-які відстані, а з іншого відбирає зайві можливості побачити потрібних людей....