трохи про риторичне

Жінка - істота фізично слабка (так має бути згідно встановленим нормам Звичаю).
Так само як чоловік не повинен плакати.
І мабуть, таки, в цьому є своєрідна доля раціональности.
Але що робити, коли чоловік не може стримати сліз,
а жінка емоційні пориви іншого кшталту?
Науковці кажуть, що жіноцтво по суті своїй набагато агресивніше за чоловіцтво..... Розшифровуючи цей тезис наштовхуємося на факт - чоловіка легше втягнути в бійку, але жінку важче з неї витягнути, якщо вона вже туди ув'язалася.

Кажуть, що жінкам не цікаві автоперегони, стрільба з рушниці, бокс чи щось подібне.
Але жінки різні бувають)
До речі, в мене є один знайомий, який обожнює вишивати серветки, при чому, хрестиком!
(до того ж, він найтрадиційнішої орієнтації).
Просто народ в нас дикий, не звик до того, що світ строкатий, як і люди, які в ньому живуть.
І якщо хтось почує, що якась фройлєн шарить чим АК ТКБ-408. 1947 р. відрізняється від
АК ТКБ-022. 1962 р., то подумає "гвавт, шо ж це в світі робицця". А дарма.

 

Так само як і різні види єдиноборств. Це ж краса, мистецтво! Це не тільки агресія
(слово використовується в найблагороднішому його значенні), а й певна філософія, самодисципліна, вдосконалення як тіла так і духу й т.д. І за умов, якщо жінка не задалася стати чемпіонкою світу з муай таю, і їй не буде пофіг скільки зламаних ребер і вибитих зубів доведеться стерпіти, то це дуже навіть непогано, як на мене.

 

Навпаки, це цікаво, і навіть досить красиво :)
Хоча, чесно кажучи, мені чоловічі поєдинки здаються більш привабливими для ока.
Алетотаке, суб'єктивне, чи що...))