про позитив

Цього тижня видалася напрочуд життєрадісна погода. З одного боку то радує, а з іншого навіює невеселі настрої. Бо коли за вікном світить сонечко, щось не дуже хочеться сидіти в душному офісі і втикати в бездушний монітор. Хочеться махнути кудись геть далеко, бажано туди, де є свіже повітря і нема заторо-бетонних подразників для спраглих спокою нервів. В такі моменти дійсно починаєш мріяти про те, щоб забити на всьо і потулити кудись рахувати зорі. Та згадувати коли ж востаннє була така нагода. От і згадалося мені й те, що я давно обіцяла декому викласти розповідь про подорож на Січ. А заодно поностальгую трохи. Тільки розповідь моя буде мінімально вербалізована.
Багато фото, мало слів і купа емоцій)

( Отже )