життя прекрасне

Ранок почався дуже швидко, під противний звук нахаби-будильника. Напівсонні пересування по траєкторії ліжко-ванна-дзеркало-ліжко-шафа-кухня-холодильник-ванна-дзеркало супроводжувалися великими зусиллями робити все швише й дуже непристойними репліками, коли швидко не вдавалося. Потім була маршрутка, холодне вікно, яскраве сонечко, і пробки, пробки, пробки. Якшо хтось їдучи в 150-й маршрутці споглядав заспане створіння з синцями під очима, яке періодично відкривало очі й мутним поглядом блукало в просторі, не розуміючи шо,  де і коли, то то була я. 
Потім було страшне відкриття, що я забула вдома конспект з невивченої за тиждень німецької. Роздуми на тему  - вішатися зразу чи мене повісять потім, перервалися чашечкою страшенно смачнючої кави і цвіріньканням пташок за вікном. Я подумала і вирішила  - життя все 'дно прекрасне. Навіть якшо після кави захочеться ще більше спати. Навіть якшо в такий погодній день не станеться якогось чуда.