літературна неприємність

Люблю вірші Пастернака. Вони в нього являють концентрат інтелектуального мислетворення, соковитих образів, непередбачуваних порівнянь та інших поетичних ніштяків. А от з його прозою в мене мабуть проблеми. Обережно обходячи канонізованого "Доктора Живаго" хочу нажалітися на "Записки Патрика". Це збірник  ранніх творів, більшість з яких незакінчені. З них більш-менш відома (принаймі для мене) "История одной контроктавы". Купила на днях цю книженцію, і просто гаплик як розчарувалася. Проза дійсно сира й від того важка, тягуча і несмачна як манна каша з грудками. Її просто неможливо читати,  виникає враження, що то не впорядкований текст, а суцільний вінегрет випадкових словосполучень, чи ж просто нотатки графомана. Не думаю, що Пастернак  зрадів би, що такі речі видали. І якби не раніші публікації повоєнного часу, можна було б подумати, що це продукт творчості студентів-філологів які підробляють пишучи за копійки якусь фігню. А другосортне видавництво-замовник друкує ці шедеври під відомим прізвищем.
Насправді ж все простіше - нашкребли по сусєкам якихось старих, неспалених нотаток і видали окремою книжкою.
Коротше, я розчарована.  І швидше не Пастернаком, а тим, що за рахунок подібних фішок хтось наживається на довірливих читачах.
Це вже друге розчарування після походу в книжковий за короткий проміжок часу. Якісь стрьомні тенеденції)