eustafius | Борхес. Поезії

Entry tags:

Борхес. Поезії

Купила сьогодні збірку віршів Борхеса від Кальварії. І щиро засмутилася. Переклад дуже важкий і заплутаний, як на мене. Якщо співставити інтерпретацію "Лабіринту" Григорієм Латником і Вадимом Алєксєєвим, то це зовсім різні речі. До прикладу:

ЛАБІРИНТ
Оцих тенет камінних, що круг мене,
і Зевсу не розбити. Я геть-чисто
забув, ким був. Ненавсна, імлиста
вздовж стін одноманітних, тороплена
дорога - моя доля. Коридори
ведуть у заокруглені секрети
в кінці років. Негарні парапети -
їх тріщинами час покрив суворий.
У поросі безбарвному миттєво
в сліди, яких боюся, втупив зір я.
У ввігнутих почулись надвечір'ях
чи рев, чи то луна сумного реву.
Я знаю, що є в тіні Інший; вперто
Він шле самотність довгу течією;
її плетуть і розплітають феї,
Він прагне крові й мусить смерть пожерти.
Ми - в пошуку обоє. Хай би нині
зробилося останнім днем терпіння.
(Латник)

В ЛАБИРИНТЕ
О, ужас! Эти каменные сети
И Зевсу не распутать. Измождённый,
Бреду сквозь лабиринт. Я осуждённый.
На бесконечно-длинном парапете
Застыла пыль. Прямые галереи,
Измеренные долгими шагами,
Секретными свиваются кругами
Вокруг истекших лет. Хочу быстрее
Идти, но только падаю. И снова
Мне чудятся в сгущающемся мраке
То жуткие светящиеся зраки,
То рёв звериный. Или эхо рёва.
Бреду. За поворотом, в отдаленье,
Быть может, затаился наготове
Тот, кто так долго жаждал свежей крови,
Я столь же долго жажду избавленья.
Мы оба ищем встречи. Как и прежде,
Я верю этой меркнущей надежде.
(Алєксєєв)

Зрозуміло, що художній переклад, це складна і доволі суперечлива справа. Але є певні межі, в рамках яких можна більш-менш уникати гострих кутів, дотримуючись канонів милозвучності, легкості й передачі настрою та сенсу твору, близькою до авторської.

Стиль викладу кальваріського варіанту відволікає від самої поезії Борхеса. Погляд чіпляється за важкі вербальні конструкції, подекуди застрягає на словах типу "катедра" чи "міт", або ж думка вгрузає в якихось інших хитровумних штучних оборотах. А так хочеться якісного україномовного перекладу, без усього зайвого, щоб на одному подиху....
п.с. наприклад ось так

Flat | Top-Level Comments Only

побавилася трохи з Лабіринтом. так, нашвидкуруч:
ЛАБІРИНТ
Тенет камінних, що мене зв’язали,
Не розрубати й Зевсу. Я забув
Усіх, ким був раніше. І триває
Мій шлях ненависний між стін, суцільних стін.
Це моя доля. Рівні галереї
Звиваються жахним таємним колом –
А вже роки спливли. На парапетах,
Поораних руїнним торком часу,
Постали зморшки. Темно-білий порох
Явив мені розгадку тих накреслень,
Що їх боюсь я. Загусає вечір.
Важким, терпким повітрям лине крик
Нелюдський – а чи відгоміння крику.
Десь там є Інший, знаю. І покута
Йому – бороти довгі одиноцтва,
Що знемагають і вивільнюють Аїда,
Жадати крові й пожирати смерть
Мою. Я хочу відшукати
Його, як він – мене. Зласкався, Доле.
Хай це блукання скінчиться сьогодні.

Я вам скажу, що на мій ніяк не професійний смак, дуже навіть непогано! Окрім однієї частини так просто класно!

Єдине, де трошки маю сумнів це "Я забув
Усіх, ким був раніше. І триває
Мій шлях ненависний між стін, суцільних стін.
Це моя доля. Рівні галереї
Звиваються жахним таємним колом –
А вже роки спливли."

Теж мені якось не розуміється, як перекладати ті "cóncavas tardes", вони ж майже оптичні, і мені видаються важливими чомусь.

Також цей звук "bramido", що Лінгво, наприклад, перекладає як 1) мычание, рёв; рычание 2) завывание (ветра) ; рокот (моря) 3) рёв, яростный крик, вопль.

Якщо припустити, що Аїд не рикає, як лев, (та й лемент, як я переклала мені зовсім не подобається, бо хотів би Борхес сказати так, сказав би "lamento"), хто його зна, що він почув.

щодо тих двох перших моментів я ще подумаю, якщо не викину взагалі того перекладу, він сирий, це чорновий варіант, як я писала, нашвидкуруч, щоб просто перевірити, як вийде)
а Аїда мені захотілося трооошечки олюднити, насправді я йому завжди співчувала, ще від моменту першого знайомства з античною міфологією. тому й крик, а не рев. тим паче, вони тут на рівних у цьому вірші, я б навіть сказала - це дві іпостасі однієї особистості, чи що.
окрема подяка за словосполучення "довгі одиноцтва", не втрималась і запозичила)

Та що ви, викидати! 8-! Цей переклад НМД є набагато читабельнішим та чуттєвішим за "книжковий"! Там є просто справжні знахідки:

"На парапетах,
Поораних руїнним торком часу,
Постали зморшки. Темно-білий порох
Явив мені розгадку тих накреслень,
Що їх боюсь я."

"Десь там є Інший, знаю. І покута
Йому – бороти довгі одиноцтва,
Що знемагають і вивільнюють Аїда,
Жадати крові й пожирати смерть
Мою. Я хочу відшукати
Його, як він – мене. Зласкався, Доле.
Хай це блукання скінчиться сьогодні."

Про Аїда, погоджуюсь. Він же не звір якийсь! Бо у російському перекладі він таки виступає кровожерним хижаком, десь ще далеко, але може зустріти та зжерти! Мені здається, що там відбувається все спокійніше та філософічніше, невблаганніше, як плин часу. )

"окрема подяка за словосполучення "довгі одиноцтва""
Та що ви, el placer es mío ;-) Це ж не я, це Борхес.

Борхес не писав українською)

А, я ще перепрошую, "Йому – бороти довгі одиноцтва" fatigar - це ж не бороти, це виснажувати. Чи ні?

так, але я тут вжила його в значенні "боротися з", а я сподіваюся, ви не знаєте, як часом лізеш на стінку від намагання подолати самотність чи бодай з нею примиритися, і якою ні на що не здатною тряпочкою внаслідок цього стаєш) кажу ж, я співчуваю Аїдові))
в моїх перекладах замало оригіналу, натомість забагато моїх власних відчуттів. звідти й мільярд неточностей.

"в моїх перекладах замало оригіналу, натомість забагато моїх власних відчуттів. звідти й мільярд неточностей"

Ваші "неточності" - чудові! Але треба поважати автора, бо, тоді, буде стільки перекладів, скільки талановитих перекладачів. Можливо, так і має бути. )

"я сподіваюся, ви не знаєте, як часом лізеш на стінку від намагання подолати самотність чи бодай з нею примиритися"

Чесно кажучи, я останнім часом думаю, що я взагалі мало що знаю, будь на яку тему. )

"Чесно кажучи, я останнім часом думаю, що я взагалі мало що знаю, будь на яку тему" - це вже майже рівень Сократа :))

Еге-еге. Між мудрим та клієнтом до дурки є набагато тончіша межа ніж це може здаватися. )

Вже ризикуючи вам набриднути, хочу ще додати, що, НМД, Борхес говорить про те, що шлях, який здається таким прямим, є насправді колом (чи спіраллю). Просто радіус його такий великий, що мандрівнику здається, що він абсолютно прямий. Тут натяк на фундаментальність та величність (нехай навіть через відносний розмір). Тому, НМД, теж нема там місця ніяким "засадам" тигрів за рогом. ) Подорожній просто зійде з шляху в якийсь момент, він сам "дійде" до свого Аїду, нічого драматичного, як раптовий напад, не відбудеться. )

згодна. плюс тут іще йдеться про відчай, той, від якого починаєш значно легше ставитися до неминучості смерті, тож коли вона настає - вітаєш її спокійно, як рівну собі, ідеш до неї сам без страху. і ніяких страшних-ужасних диких тварин.
Ви не набридли, навпаки. мені часто бракує фахового розбору моїх перекладів, тож я вам щиро дякую.

"тут іще йдеться про відчай, той, від якого починаєш значно легше ставитися до неминучості смерті, тож коли вона настає - вітаєш її спокійно, як рівну собі, ідеш до неї сам без страху."

імєнно!

А може і нема у Борхеса особливого відчаю. (хоч атмосфера й "располагаєт", явно :-) ). Просто він, передчасно, ще не так близько до кінця путі, побачив "письмена" та "відчув" звук смерті, і це його, зрозуміло, налякало. Він дійшов до зрілості, бо молодість не думає, що колись вмре. Але, в принципі, мені здається, він теоретично спокійно ставиться до неминучого. Інакше вони б один іншого не шукали. Аїд не бюрократ, (бггг) він залюбки ставиться до справи, тому " Otro, cuya suerte ansiar mi sangre y devorar mi muerte", а не зовсім тому, що він такий кровожерний. Тут я з вами погоджуюсь про рівність, інакше від би не назвивав його "Інший" так рівноправно. Все, мушу йти. Дякую вам за увагу бажаю вам натхнення!

Я тільки що вичитала у орігіналі, що це "робота" Аїда "рятувати" від "довгих одиноцтв", це його "доля" ("участь" перекладає не гірше). Я дуже русифікована людина!

відчай, нмд, є - чувак заблукав у лабіринті, вже он скільки часу шукає виходу і не знаходить, якщо відкинути метафору - бореться з труднощами, які виявляються сильнішими за нього, він не знає, як виплутатись зі складної ситуації, він наляканий і розгублений, і в якусь мить йому здається, що так триватиме вічно - але саме в цю мить чує голос смерті і розуміє, що ні, не вічно, щось-таки перерве цей ланцюг нескінченних блукань. і хоч він розуміє, що то буде смерть, але сприймає її як подругу, рятівницю - і тому навіть її голос здатен його заспокоїти. якщо зовсім-зовсім відкинути метафору - можна собі уявити, скажімо, невиліковно хворого, для якого кожен день - це біль, біль і ще раз біль, але який ще не знає (хоч уже й здогадується), що не одужає ніколи. тепер щодо Аїда. мені завжди здавалося, що він невимовно самотній, і вбиває людей тільки для того, щоб вони лишилися з ним, щоб не йшли від нього, проте він, як усі самотні, егоїст і прагне за рахунок живих ожити сам. що, звісно, в нього не виходить. тож певна річ, у якийсь момент із двох таких девіантних персонажів (ггг) складеться ідеальний тандем. але це моє потрактування, не знаю, може, сеньйор Борхес і сказав би, що я дура, але цього ми вже в нього не спитаємо.
дякую вам навзаєм і бажаю успіхів)

Цікаве ваше трактування, мені подобається. Хто його зна, що б сказав Хорхе Луіс Борхес про наші обговорення. Але, хто сказав, що не можемо обговорювати? Вважаю, що не ми єдині

"...geometrías y recuerdos inventados son parte del inmenso paisaje que las obras de Borges ofrece tanto a los estudiosos como al lector casual. Y sobre todas las cosas, la filosofía, concebida como perplejidad, el pensamiento como conjetura, y la poesía, la forma suprema de la racionalidad. Siendo un literato puro pero, paradójicamente, preferido por los semióticos, matemáticos, filólogos, filósofos y mitólogos, Borges ofrece —a través de la perfección de su lenguaje, de sus conocimientos, del universalismo de sus ideas, de la originalidad de sus ficciones y de la belleza de su poesía— una obra que hace honor a la lengua española y la mente universal."

Мені дуже подобаються ваші переклади. Для мене завжди було загадкою, як люди вміють так добре обходитись з словами.

Але кам'яні тенета все ж таки огороджують героя, не зв'язують. Він вільний пересуватися у рамках дозволеного. Я сама по необережності переклала "розв'язати", а було б "розплутати". Це ж витвір мистецтва, слова підібрані точні, щоб не розмальовувати "репродукцію" картини іншими тонами. )

Я тут сама з собою подумала, наскільки відрізняються мої та ваші сприйняття тієї ж самої поезії, і що, можливо, ми більше говоримо про себе, ніж про Борхеса. Якби якийсь психолог почитав, що ми тут говоримо, більше б встановив наш з вами душевний стан та життєвий досвід (мабуть, навіть, встановив би "точку" де ми знаходимося на шляху свого життя), ніж зробив би висновок, про що йдеться у цьому вірші. :)

(no subject)

eustafius.livejournal.com - 2011-07-11 07:44 (UTC) - Expand

(no subject)

chita-i.livejournal.com - 2011-07-11 16:10 (UTC) - Expand

Ні, мабуть, це я забрехалась. ) Це ж лабірінт, там є повороти та зміни напрямку, тобто, можливі і кути, і зміни перспективи. Я вибачаюсь.

і в лабіринті можна ходити колом, думаючи, що ось-ось знайдеш вихід. як то було у Джерома Клапка Джерома (треба ж чимось розрядити гнітючу атмосферу Аїдового-Мінотаврового царства :))

ого, читаю коменти і діко радію можливості
спостерігати за інтерактивним розбором цих текстів))
дякую вам!

Навзаєм! )

rozmaita, Ви круті!)
якщо таке виходить нашвидкоруч....
ті, хто прозоро натякав що нові переклади не потрібні, глибоко помиляються
мені дуже потрібні, та й не тільки мені

та ну, тут стоп'ятсот помилок насправді.

просто є з чим порівнювати
і там, де помилок я лічьно не вижу, мені подобається більше, ніж там де я взагалі ніц не відстрілюю через помилкові поля під соусом нечитабельності

Flat | Top-Level Comments Only