![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Борхес. Поезії
Купила сьогодні збірку віршів Борхеса від Кальварії. І щиро засмутилася. Переклад дуже важкий і заплутаний, як на мене. Якщо співставити інтерпретацію "Лабіринту" Григорієм Латником і Вадимом Алєксєєвим, то це зовсім різні речі. До прикладу:
ЛАБІРИНТ
Оцих тенет камінних, що круг мене,
і Зевсу не розбити. Я геть-чисто
забув, ким був. Ненавсна, імлиста
вздовж стін одноманітних, тороплена
дорога - моя доля. Коридори
ведуть у заокруглені секрети
в кінці років. Негарні парапети -
їх тріщинами час покрив суворий.
У поросі безбарвному миттєво
в сліди, яких боюся, втупив зір я.
У ввігнутих почулись надвечір'ях
чи рев, чи то луна сумного реву.
Я знаю, що є в тіні Інший; вперто
Він шле самотність довгу течією;
її плетуть і розплітають феї,
Він прагне крові й мусить смерть пожерти.
Ми - в пошуку обоє. Хай би нині
зробилося останнім днем терпіння.
(Латник)
В ЛАБИРИНТЕ
О, ужас! Эти каменные сети
И Зевсу не распутать. Измождённый,
Бреду сквозь лабиринт. Я осуждённый.
На бесконечно-длинном парапете
Застыла пыль. Прямые галереи,
Измеренные долгими шагами,
Секретными свиваются кругами
Вокруг истекших лет. Хочу быстрее
Идти, но только падаю. И снова
Мне чудятся в сгущающемся мраке
То жуткие светящиеся зраки,
То рёв звериный. Или эхо рёва.
Бреду. За поворотом, в отдаленье,
Быть может, затаился наготове
Тот, кто так долго жаждал свежей крови,
Я столь же долго жажду избавленья.
Мы оба ищем встречи. Как и прежде,
Я верю этой меркнущей надежде.
(Алєксєєв)
Зрозуміло, що художній переклад, це складна і доволі суперечлива справа. Але є певні межі, в рамках яких можна більш-менш уникати гострих кутів, дотримуючись канонів милозвучності, легкості й передачі настрою та сенсу твору, близькою до авторської.
Стиль викладу кальваріського варіанту відволікає від самої поезії Борхеса. Погляд чіпляється за важкі вербальні конструкції, подекуди застрягає на словах типу "катедра" чи "міт", або ж думка вгрузає в якихось інших хитровумних штучних оборотах. А так хочеться якісного україномовного перекладу, без усього зайвого, щоб на одному подиху....
п.с. наприклад ось так
ЛАБІРИНТ
Оцих тенет камінних, що круг мене,
і Зевсу не розбити. Я геть-чисто
забув, ким був. Ненавсна, імлиста
вздовж стін одноманітних, тороплена
дорога - моя доля. Коридори
ведуть у заокруглені секрети
в кінці років. Негарні парапети -
їх тріщинами час покрив суворий.
У поросі безбарвному миттєво
в сліди, яких боюся, втупив зір я.
У ввігнутих почулись надвечір'ях
чи рев, чи то луна сумного реву.
Я знаю, що є в тіні Інший; вперто
Він шле самотність довгу течією;
її плетуть і розплітають феї,
Він прагне крові й мусить смерть пожерти.
Ми - в пошуку обоє. Хай би нині
зробилося останнім днем терпіння.
(Латник)
В ЛАБИРИНТЕ
О, ужас! Эти каменные сети
И Зевсу не распутать. Измождённый,
Бреду сквозь лабиринт. Я осуждённый.
На бесконечно-длинном парапете
Застыла пыль. Прямые галереи,
Измеренные долгими шагами,
Секретными свиваются кругами
Вокруг истекших лет. Хочу быстрее
Идти, но только падаю. И снова
Мне чудятся в сгущающемся мраке
То жуткие светящиеся зраки,
То рёв звериный. Или эхо рёва.
Бреду. За поворотом, в отдаленье,
Быть может, затаился наготове
Тот, кто так долго жаждал свежей крови,
Я столь же долго жажду избавленья.
Мы оба ищем встречи. Как и прежде,
Я верю этой меркнущей надежде.
(Алєксєєв)
Зрозуміло, що художній переклад, це складна і доволі суперечлива справа. Але є певні межі, в рамках яких можна більш-менш уникати гострих кутів, дотримуючись канонів милозвучності, легкості й передачі настрою та сенсу твору, близькою до авторської.
Стиль викладу кальваріського варіанту відволікає від самої поезії Борхеса. Погляд чіпляється за важкі вербальні конструкції, подекуди застрягає на словах типу "катедра" чи "міт", або ж думка вгрузає в якихось інших хитровумних штучних оборотах. А так хочеться якісного україномовного перекладу, без усього зайвого, щоб на одному подиху....
п.с. наприклад ось так
no subject
дякую! дійсно гарно
так легко, невимушено. вони варті публікації
чому Вам не подобаються?
no subject
no subject
ну, те що мало що подобається, це може бути проявом здорового перфекціонізму)
no subject
no subject
і все ж "переспіви" дуже гарні
п.с. гугль і я наспівали отакє:
Entre mi amor y yo han de levantarse
trescientas noches como trescientas paredes
y el mar será una magia entre nosotros.
Між моїм коханням, і мною повинні постати
Триста стін як триста ночей
І море магії між нами (...)
=))
no subject
ЛАБІРИНТ
Тенет камінних, що мене зв’язали,
Не розрубати й Зевсу. Я забув
Усіх, ким був раніше. І триває
Мій шлях ненависний між стін, суцільних стін.
Це моя доля. Рівні галереї
Звиваються жахним таємним колом –
А вже роки спливли. На парапетах,
Поораних руїнним торком часу,
Постали зморшки. Темно-білий порох
Явив мені розгадку тих накреслень,
Що їх боюсь я. Загусає вечір.
Важким, терпким повітрям лине крик
Нелюдський – а чи відгоміння крику.
Десь там є Інший, знаю. І покута
Йому – бороти довгі одиноцтва,
Що знемагають і вивільнюють Аїда,
Жадати крові й пожирати смерть
Мою. Я хочу відшукати
Його, як він – мене. Зласкався, Доле.
Хай це блукання скінчиться сьогодні.
no subject
Єдине, де трошки маю сумнів це "Я забув
Усіх, ким був раніше. І триває
Мій шлях ненависний між стін, суцільних стін.
Це моя доля. Рівні галереї
Звиваються жахним таємним колом –
А вже роки спливли."
Теж мені якось не розуміється, як перекладати ті "cóncavas tardes", вони ж майже оптичні, і мені видаються важливими чомусь.
Також цей звук "bramido", що Лінгво, наприклад, перекладає як 1) мычание, рёв; рычание 2) завывание (ветра) ; рокот (моря) 3) рёв, яростный крик, вопль.
Якщо припустити, що Аїд не рикає, як лев, (та й лемент, як я переклала мені зовсім не подобається, бо хотів би Борхес сказати так, сказав би "lamento"), хто його зна, що він почув.
no subject
а Аїда мені захотілося трооошечки олюднити, насправді я йому завжди співчувала, ще від моменту першого знайомства з античною міфологією. тому й крик, а не рев. тим паче, вони тут на рівних у цьому вірші, я б навіть сказала - це дві іпостасі однієї особистості, чи що.
окрема подяка за словосполучення "довгі одиноцтва", не втрималась і запозичила)
no subject
"На парапетах,
Поораних руїнним торком часу,
Постали зморшки. Темно-білий порох
Явив мені розгадку тих накреслень,
Що їх боюсь я."
"Десь там є Інший, знаю. І покута
Йому – бороти довгі одиноцтва,
Що знемагають і вивільнюють Аїда,
Жадати крові й пожирати смерть
Мою. Я хочу відшукати
Його, як він – мене. Зласкався, Доле.
Хай це блукання скінчиться сьогодні."
Про Аїда, погоджуюсь. Він же не звір якийсь! Бо у російському перекладі він таки виступає кровожерним хижаком, десь ще далеко, але може зустріти та зжерти! Мені здається, що там відбувається все спокійніше та філософічніше, невблаганніше, як плин часу. )
"окрема подяка за словосполучення "довгі одиноцтва""
Та що ви, el placer es mío ;-) Це ж не я, це Борхес.
no subject
no subject
no subject
в моїх перекладах замало оригіналу, натомість забагато моїх власних відчуттів. звідти й мільярд неточностей.
no subject
Ваші "неточності" - чудові! Але треба поважати автора, бо, тоді, буде стільки перекладів, скільки талановитих перекладачів. Можливо, так і має бути. )
"я сподіваюся, ви не знаєте, як часом лізеш на стінку від намагання подолати самотність чи бодай з нею примиритися"
Чесно кажучи, я останнім часом думаю, що я взагалі мало що знаю, будь на яку тему. )
no subject
(no subject)
no subject
no subject
Ви не набридли, навпаки. мені часто бракує фахового розбору моїх перекладів, тож я вам щиро дякую.
no subject
імєнно!
no subject
no subject
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
no subject
no subject
no subject
спостерігати за інтерактивним розбором цих текстів))
дякую вам!
(no subject)
no subject
якщо таке виходить нашвидкоруч....
ті, хто прозоро натякав що нові переклади не потрібні, глибоко помиляються
мені дуже потрібні, та й не тільки мені
no subject
no subject
і там, де помилок я лічьно не вижу, мені подобається більше, ніж там де я взагалі ніц не відстрілюю через помилкові поля під соусом нечитабельності