Моє місто боїться дощу

Велике, сіре і страшне почало насуватися з боку Московського мосту. Воно непомітно оповило все навколо. І навіть в задушливій маршрутці, крізь гул давно не ремонтованого мотора, стало відчутно загрозливу тишу, що запанувала зовні. Щойно світило сонце, аж тут стало геть темно, тривожні вогники автівкових фар заблимали на узбіччі. Вщухло все, дерева, будинки і, здавалося, саме життя. Тільки якась відчайдушна пташка зринула вгору та за мить зникла в передгрозовому вакуумі.         

( А потім було ТА-ДАМ! )