eustafius | (no subject)

Живеш собі. Бігаєш. Радієш життю чи існуєш в повному декадансі під шальоний депресняк, кому шо до вподоби. Й рідко коли замислюєшся над тим, що не все в твоєму житті залежить суто від тебе.
От і я вранці, їхала собі в маршрутці, слухала музику й міркувала про своє. Доки не відчула сильного поштовху, й крізь навушники почула дикий крик. Яким чином водій не побачив тієї машини з якоюсь драбиною на даху, не знаю, але факт в тому, що маршрутка врізалася лобовим шклом якраз в ту драбину. При чому, та машина стояла на місці (!). От таке. Моя сусідка зправа верещала найголосніше, трималася за серце й наводила на всіх паніку. На щастя, чудом, ніхто не постраждав. Але ця подія наштовхнула на роздуми. Не завжди і не всім же так щастить................................

Flat | Top-Level Comments Only

У мене були подібні аварії - раз у трамваї, а два рази - у маршрутці. Досить моторошні відчуття.

Таки моторошно трохи було. Розумієш, шо нічо не не зможеш зробити, навіть якшо дуже захочеш. Але більше лякає загальна паніка.

капєц..

життя.................

Ой-йо-йо-й...добре , що все нормально...ви мені ще потрібні;)

О, мерсі)))
Куди ж я подінусь ;))

не знаю , не знаю...мо який вуйко вкраде)))

Нуууу, це не найгірший варіянт =D
Та й загрози як такої нема, бо в нас вуйки не водяцця!!)))))

фігасобі:(

Та, зі мною таке вперше...........

ці роздуми швидкоплинні - скоро стан свідомості поверне саприйняття до звичного режиму і відчути подібне можна буде лише при повторному досвіді "ледь-смерті".

Напрочуд швидкоплинні :)
Я чомусь до таких речей ставлюся по-філософськи, але у випадку, якшо це стосується суто мене. А от за інших людей боюсі страшно =(

страх тут нічим не зарадить.

Страх спонукає до якихось дій. Але найгірше, коли ніякі дії не можуть зарадити. От тоді і є момент найчіткішого остраху від усвідомлення ситуації. Це як у фільмах жахів - німий крик, десь там, всередині..............

страх для цього треба постійно підживлювати...

Ну це вже шось на кшталт забавок Захер Мазоха))
Потрібно просто не розвішувати вуха й тим зменшувати всілякі ризики до мінімуму, ну й памятати, шо не все залежить від нас.................

це важко пам*ятати...

Ще й як!
Абсолютно вилітає з голови, напостой =))

ага:)