некстхеппінес

Приємно, що цього року френдстрічка замайоріла позитивними постами про осінь!)

І я не можу втриматися, аби не докинути й своєї любовно-ностальтгійної захопленості цією жовто-гарячою мадамою.  

      

Хтось починає відлік нового життя року з січня, хтось з березня, а дехто взагалі щопонеділка.... В мене ж ця сакральна точка відліку - початок вересня. Навіть не беруся фройдити чого так. Бо так і все.
Ця осінь в мене особлива. Не треба нікуди урочисто бігти (ні, бігти треба, але на роботу й без всяческіх урочистостей), нема приводу обіцяти собі золоті гори медалі дипломи   заліковки   успіхи в навчанні, щоб потім на другий же тиждень на це все традиційно забити аж до початку сесії....... І прочіє, прочіє відмінності від студенського життя........
Але лишаються незмінними інші атрибути цієї пори, які щороку зводять з розуму не одного любителя
прогулянок туманними парками
вологого листя в глибоких калюжах з небом
ранкових газет і кави в малознайомій кав'ярні
грибного царства в заміських лісах
теплих, трохи колючих ковдр в клітинку і посиденьок за горням чаю
аромату олійних фарб
цокоту нових черевиків старенькою бруківкою чи мокрим асфальтом
нашорошених перехожих в морі різнобавних парасоль
нестримного натхнення нізвідки
шершавих сторінок, пропахлих тишою та роздумами
лоскотливого павутиння з краплинками роси
свіжого запаху дощу, риби і кавунів
Etcetera Etcetera Etcetera......................................................

І щоразу по-новому, свіжо, незвично)
Велкам, руденька))