"Польот єдіного к єдіному чтоб вообщє потєрятса" ©

Вбігаючи в пусті кімнати, 
як у відкриту але приховану частину свого підсвідомого, 
відчуваєш вологу прохолоду незасклених вікон, 
перетриману незайманість голих стін, 
які занадто довго чекали, 
що в їх оточенні хтось поселиться й буде за ними доглядати. 
Їхні мрії втратили свої кольори
й трансформувалися в аскетичну відчуженість бетонного двоколору. 
Сіре й чорне. 
З мінливими барвами небового краєвиду,
за кордоном відсутності скла в потрісканих рамах.
Оманливе відчуття пустки зникає, стає зрозуміло, що все тут залагоджено. Так_як_треба.