НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ. Ілі - сосітє пальчікі, наівниє.

І в які хвилини людина замислюється про ступінь дегенеративного розвитку суспільної системи, окрім як під впливом її ж рагульських проявів в своєму житті? От так і в мене. Сьогодні відчула це в усіх спектрах маргінальної палітри. Правила прості - якшо ти блазень від світу сього, нема питань, тебе не чіпають. Якшо стандартний гвинтик системи, штатний обиватель, будь ласкавий сиди й не ви*обуйся, лижи всім кому потрібно (не знаєш кому, спитайся в раздупльонних людей, вони підкажуть), а як нє, то жзизнь научить. Шо можна, а шо нєльзя. І час від часу не забувай вигрібати по самі гланди,бо нєкатарим "вєлікім людям", свєтілам, можна сказаць, (які в свою чергу теж ніщо перед ще більшими світилами, але то вони згадуюють лише коли опиняються у відповідних умовах), нада паказать, хто ані, а хто ви - нічтожества. Мля. І ці рамки, ці кляті рамки......... Але, якшо вишкрібти з сусєков (Господи, шо ж воно таке, але я здогадуюсь) пам’яти своєї залишки билого оптимізму радужниє переконання на кшталт "воздастся по заслугам", то всьо не так уж і погано. Главноє воврємя послати кого треба (нехай і в думках) куда нада, і фсьо, далі не паритися. А потім побачимо, хто тут у нас Вєлікій і Могучій!(злорадісно посміхаюсь, діловито потираю руки і будую Вєлікій план мєсті).