eustafius | Розмиті сліди

Я є. Мої губи червоні, як листя маку.
Я бачу їх відблиск у шклі.
Запиленому шклі старої маршрутки.
Ідеї приходять як тіні опівдні,
Насправді вже тільки йдучи
Від мене і мого внутрішнього дзеркала.
Єдина втіха - листопад.
Не календарний, а вуличний
З мокрим асфальтом і синьо-глибоким небом.
Вибагливе плетиво з думок вже накинуто на коло байдужості.
Іноді депресія - то класна штука для отримання нових відчуттів
І релаксації мислево-почуттєвих рецепторів.
Коли в житті бракує гострих почуттів - струс мозку
Не завжди виявляється панацеєю.
Бажаня змін і нонконфромізм - коктейль не Молотова, але теж дієвий.
Головне додати пасіонарности і все буде ніштяк.