eustafius: (гр)
Головним поясненням даних подій у багатьох є конфлікт цінностей. Між сходом і заходом. Ще в 90-х аналітики дивувалися, як це Україна не пішла за югославським сценарієм. Історик Роман Шпорлюк якось зазначав, що вже тоді точилися розмови про різню в Донбасі, війну в Криму, і навіть сепаратизм у Галичині. Відбувалися розмови про Україну як комбінацію Молдови, Нагорного Карабаху, Литви тощо. Перед грудневим референдумом були прогнози про міжетнічні конфлікти.

Але наступні 23 роки Україна перебувала в сонному стані, успадкувавши бюрократичний партійно-державний апарат СРСР. Усі питання ідеологічного характеру старанно підтримувалися на повільному вогні, вчасно помішувалися, час від часу ледь не підгорали, але й не охолоджувалися. І сьогодні, коли вже почало кипіти, на перший план виносять згаданий конфлікт цінностей. Стандартний пакет "мова, герої, історія".

Не можу сказати, що конфлікту нема, але й не сумніваюся у його напівштучному походженні. А ще не можу поставити його на перше місце у шкалі цінностей для людей, які стільки часу змушені виживати, а не жити. Цю думку гарно розвинув Ярослав Грицак у публікації "26-й процент" http://gazeta.ua/articles/grycak-jaroslav/_26j-procent/549256. Ціль кожної української революції насправді така: "Зробити Україну гідним місцем для життя. Може, не таким добрим, як у Франції чи Німеччині, але принаймні не набагато гіршим. І вже зовсім не гіршим, аніж у сусідній Польщі чи балтійських державах."

Тож під час революції 2013-2014 рр. насправді відбувся майже остаточний компроміс на рівні ідей. Українське суспільство поділилося на громадян і насєлєніє. Цей своєрідний розкол або врешті оформився, або просто став очевидним, і ми тільки зараз почали його помічати. Наразі є не батл вєлікого могучого_лєніна_побєди_рускаго міра v/s солов'їної_бандери_вишиванок_Слава Україні. Є маргінали, вибухова суміш відвертого криміналітету, неосвічених заляканих обивателів, старих божевільних совкопоклонників, продажних алкоголіків та тих, хто здатний до самоусвідомлення і будь-якої форми мислення. Ось це нагальна суть конфлікту в українському суспільстві.
eustafius: (гр)
Всі, хто піздаболив розмірковував над плюсами і мінусами подій які_можна_не_уточнювати, в той час, коли потрібно було діяти, тепер можуть взяти конституцію України і підтертися.

eustafius: (гр)
Україна таки не Росія. І твердження "пока мы быдло, нам нужен царь" у нас не проходить.
Але. )
eustafius: (гр)
Ось і настав ще один історичний момент. Колись задавалося, що застою не буде меж. А тут такі можливості щось змінити. Майже кожних 10 років. І з кожним разом все ближче до прірви. Виникає враження, що всі разом взяли попкорн і дивляться на те, як все провалиться.
0_a7ed6_b9f835f4_XL
eustafius: (гр)
Вже майже 29-те, а серед більшості тих, хто активно слідкує за "Євромайданом" та бере у ньому участь, поширюється хвиля занепокоєння. Виникає безліч питань та невирішених мікроконфліктів. Що робити далі, як діяти, хто провокатор і чим це все закінчиться - відповіді залишаються відкритими. І доки є час, варто зрозуміти всім - згуртованість та одностайність, впевненість та непохитність, а не щось інше, приведуть до позитивних результатів. Багато людей взагалі не розуміють, що відбувається. Їх потрібно інформувати. Багато хто ведеться на дуже примітивні політтехнології (на кшталт тієї ж медведчуківської реклами в метро). Дехто вирішив, що він найрозумніший і теж нічого не робить "знаючи, як усе це закінчиться" і глузуючи з інших. Є також багато розумних та адекватних людей, які чекають, що почнуться реальні кроки до вирішення проблеми. Ці дні показали, що потенціал в українців є, і буде дуже прикро, якщо ми його не використаємо за призначенням.

Насправді головна задача українців зараз - прибрати нинішню владу. Бо підпише вона асоціацію, чи не підпише, наслідки все одно будуть печальними. На жаль, так звана опозиція, є лише імітацією самого поняття "опозиції". Це довів майдан 2004, "мовний майдан" та інші подібні події. Виходом могло б стати утворення громадської ради, на якій би обиралися відповідні представники народу. Саме вони б могли зайняти місце в новому парламенті.

Найгірша розв'язка передбачає варіант силового втручання влади у протест. Тому в будь-якому випадку потрібно його попередити. Утворення міських загонів громадської самооборони могло б суттєво допомогти в цьому. Але хто цим буде займатися?

Зрештою, все зараз залежить від невеликої кількості дійсно адекватних людей. Наскільки вони скоординуються між собою, і наскільки якісно зроблять все, що потрібно.

Інакше - нас чекає колапс у всіх сферах життя країни. Тож вибору нема, потрібно вмикати мізки і діяти.

eustafius: (dumy)
За своє життя, я побувала на літтусівках різного штибу. Починаючи з геть андеграундних і навмисно трешових, до відверто урочистих і помпезних. Українська літтусівка настільки маленька, що одні й ті ж люди зустрічаються і там і там. І звичайно що усі один одного знають, так як варяться в спільному інфопросторі.

У кожного свої амбіції і засоби їх реалізації. Як і в будь-якому іншому колі спілкування, тут є свої правила і традиції. Є дійсно талановиті люди, є здібні самопіарники, є професійні пліткарі та натхненні наклепники.  

Тепер стосовно неоднозначної події під назвою "Золоті письменники України". )
eustafius: (Default)
Київ фактично відвоювали (пару округів - справа часу). Хай навіть його "здали", аби не було нового Майдану.

Зараз багато представників української інтелігенції фукають на "Свободу". І цим повторюють недалекоглядний сценарій великої кількості таких самих попередників.

Доки вони хапаються за голову, розповсюджують паніку щодо нацизму і т.д., дехто вже складає плани що з цим "нацизмом" робити далі. І можливо цей паросток свіжої крові в гнилому організмі сучасного українського парламентаризму буде придушений так само, як це робили протягом всієї української історії. Останній подібний приклад - початок 90-х. 

Нам потрібна згуртованість і увага, не пусті істерики.
eustafius: (шо)
Зараз під УД чоловік 15-20. "Опозиційні" партії вчора заявили про "перемогу" й закликали всіх розходитися.

Що маємо: 20 років фіктивної незалежності привели до повної деградації дихаючого на ладан державного організму з традиційним ім'ям Україна. Колесо історії невпинно закидає нас на один і той же осточортілий відрізок часу. 

Події 2004 року стали своєрідною репетицією - з одного боку суспільство виявилося готовим до змін. З іншого - стало видно, що будь-яка політична сила, яка вийшла з під крила Кравчуцько-Кучмівського кодла є апріорі безплідною щодо корисних дій на користь українського народу і державності. На це тоді ніхто не звернув уваги, і наслідки випливли буквально за якихось 5-6 років. Тепер маємо серйозну халепу - уряд знахабнілих гопніків, яким запливло мізки та очі невідомою отупляючою речовиною і вони, що називається, страх потєрялі. 

Кілька варіацій їхньої мотивації:
- думка, що це може тривати вічно
- їм за те нічого не буде
- за спиною не чигає двоголова і триколірна потвора, що чекає слушного для себе моменту
- вони вважають потвору другом
- сподівання, що потвора їх пожаліє
- надія на відкладений капітал в іноземних банках і втечу закордон
між вухами у них ниточка
Далі детальніше )

eustafius: (Покахонтас)
Велике, сіре і страшне почало насуватися з боку Московського мосту. Воно непомітно оповило все навколо. І навіть в задушливій маршрутці, крізь гул давно не ремонтованого мотора, стало відчутно загрозливу тишу, що запанувала зовні. Щойно світило сонце, аж тут стало геть темно, тривожні вогники автівкових фар заблимали на узбіччі. Вщухло все, дерева, будинки і, здавалося, саме життя. Тільки якась відчайдушна пташка зринула вгору та за мить зникла в передгрозовому вакуумі.         
IMAG0446
А потім було ТА-ДАМ! )
eustafius: (шо)
От така цікава особливість є в людей, на чорне казати біле. Чи то з вредності, бажання бути не_таким_як_всі, постійної потреби виділитися абощо (бо в таку елементарну нерозумність я відмовляюся вірити). Ну ось вам - ЧОРНЕ. Але знайдуться розумники, які будуть там шукати хоч якісь відтінки сірого, білу смужечку, а дехто знайде червону крапочку з теракотовим відливом. 

Це стосується й подій ПРО МОВУ. Ну який сенс шукати в прийнятті цього варварського закону якесь підводне каміння, позитивні моменти, виправдовувати його тощо? Навіщо витрачати енергію на звинувачення когось з власного ж табору? Ну допустили, ну вибирали, ну пасивні вівці, і що? Від таких пустих викидів у інфопростір нічого не змінитися ні в реалі, та ніде по суті.
rope


Власне думки )

eustafius: (шо)
"На жаль, у своїх діях екс-прем'єр багато в чому повторює помилку козацької старшини, яка прагнула використати зовнішні сили для встановлення власної влади. Чим це закінчилося для України - добре відомо. Власне, і сьогодні наша країна опинилася в геополітичному шпагаті між ЄС і Росією, причому Кремль має можливість діяти без зайвих погоджень, куди агресивніше Брюсселя. Українська політична еліта, у свою чергу, знову виявляється нездатною піднятися над внутрішніми чварами заради реалізації суспільного інтересу. Її представники ігнорують очевидний факт: у разі остаточного перетворення України на  failed state управляти нею буде не обраний, а призначений менеджер.
Повна стаття Євгена Магди, під назвою "Игра на понижение" 
тут

Точніше не скажеш. Якщо гербом України замість тризуба зроблять граблі, я не здивуюсь, це буде дуже символічно.
eustafius: (dumy)
В дитинстві, перечитавшись історичних романів і просто підручників з історії, я думала, що живу в нецікавий час. Бо тоді, під впливом духу шальоних 90-х, коли голови дорослих закрутив дикий капіталізм, а з моєї  ще не вивітрився дитячий максималізм, в повітрі витала  ілюзія незалежності і сякої-такої демократії. Думалося, що ця епоха навряд чи видасть щось цікаве, таке, що в голову не вкладеться. Герої з антигероями залишились в минулому, як і причини, які їх породили. Здавалось, наша участь - аналізувати, згадувати і думати "а якби...". Проте час швидкоплинний і наслідки його змін незбагненні. За часів кравчуко-кучмізму вистачало своїх безглуздь, але тоді те все списувалося на молодість держави, на тимчасовість тих помилок, і таки жила велика, досить реальна надія на краще. Саме вона й вилилася в події 2004 року. Процес здавався незворотнім, свобода невичерпною, а загальний безлад - хвилинним побічним ефектом. В результаті, навіть найзвихнутіші скептики не могли передбачити того, що відбувається зараз. Власне рефлексії )
eustafius: (бомба)
- Що б ви сказали випускникам гуманітарних факультетів останніх років?
- Два лате, з цукром, з собою.
eustafius: (чінгачгук)

Юнг влучною фразою охарактеризував суспільство початку 20 століття, назвавши його дитячим садком, який розрісся й роздувся до небачених розмірів. Українське суспільство у всій своїй масі та проявах є глибоко інфантильним явищем. 

 


Все просто. )
eustafius: (бомба)
Вперше за кілька останніх років потрапила на це дійство. Опів на п'яту в парку Шевченка зібралося вже чимало народу. Мій марш почався з того, що біля Червоного корпусу довелося вислуховувати враження випадкових перехожих щодо подій навколо. Особливо запам'яталися слова якоїсь студєнткі: "Слава Украінє - так гаваріла толька Сєрдючька" - хіхікала до своїх колєжанок дотепниця.

Біля пам'ятника Шевченку спочатку було не дуже весело. З одного боку лунали патріотичні заклики тягнибоківців, з іншого спостерігалися недовірливі погляди один на одного учасників маршу. Але коли колона рушила, і стало видно, що народу зібралося неочікувано багато, у всіх потроху піднімався настрій.
 

 
Далі фото з описом. )Далі фото з описом. )Далі фото з описом. )Далі фото з описом. )Далі фото з описом. )Далі фото з описом. )Далі фото з описом. )Далі фото з описом. )  
Загалом все дуже сподобалося, сподіваюся, що наступного року все буде ще масовіше і крутіше. Бо досвід Одеси не тільки засмучує, але й злить. Якщо вони думають, що ми туалетний папір, то треба довести, що він може виявитися небезпечним індикатором.
eustafius: (dumy)
Це вже традиція така склалася, діставати з минулого болючі моменти і подавати їх під вигідним ідеологічним соусом з метою відволікання від сучасних, реальних проблем. Таке окозамилювання набирає все безглуздіших обрисів. В країні під землю йдуть цілі селища, одні гинуть в шахтах, інших добиває міліція, процвітає безробіття і корупція, ціни ростуть а зарплати падають і при цьому по пів року не виплачуються, ніхто не звертає уваги на поширення екологічних катастроф, зате в нас є грунтовна причина поскорбіть. Звичайно, мені до болю прикро і за голодомори, в яких вимерло півродини моїх бабусь і дідусів, за війни, в яких зламалися мільйони молодих життів і доль, за репресії, в яких потух добрячий шмат нашого генофонду. Але станом на сьогодні нас більше має хвилювати наше життя і життя наших майбутніх дітей, яких реально страшно народжувати в таких умовах. А  нас закликають  скорбіть в день початку превентивної війни одного тоталітарного монстра з іншим.
Порівняно з цим, привітання ветеранів з днем перемоги кліпом від Єви Браун виглядає не таким вже й дибілізмом.
Обидві ідеї рівноцінні в своїй придурошності.
 
(кліп знайшла на сайті РАГУ.ЛІ)
eustafius: (бомба)
Із переписки з родичкою ураїнського походження, яка живе в Росії:

(.....)
р.: "не, у вас все учебники переписаны. Вы всему научены не так как мир знает, а как вам надо.
Просто если хотите самостоятельно жить зачем газ обрезаете который мы в Европу продаем, зачем выступаете, когда цену вам за газ повышают? Германия платит одну цену и вы такую платите. Что ж вам не так? Что ваша страна вообще дать может нашей или мне например конкретно? НИЧЕГО.
Короче, я не люблю Украину, если честно. Ладно, закрыли тему. Я из себя выхожу."

я: *довге, аргументоване бла-бла-бла*

р.: "Нет, эти предприятия забирая пакеты акций спасают ваши компании. Ты может и историк, но никак не экономист. Полазь по рынку цб, посмотри, построй графики, анализ проведи."
(.....)
2.06.2010

криша хлопаєт в ладоши, всєм спасіба, план хароший
eustafius: (dumy)

Ще два роки тому я переконано не сприймала будь-яких емігрантських ідей. Вихати? Та ви що, це роблять або слабаки, або шалапути, яким байдуже що буде далі з Україною. Трохи згодом почала до цього ставитися спокійніше. Мене саму відівдували думки про навчання за кордоном, і перспектива кількарічного життя десь поза межами України. Але і надалі я категорично не сприймала і не розуміла тих, хто виїжджав, або мріяв звалити звідси назавжди. Відтоді минуло не так вже й багато часу, але відбувся цілий шквал подій, які змусили замислитися над категоричним підходом до цього питання.

 


чому так )  

Профіль

eustafius: (Default)
eustafius

June 2014

M T W T F S S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
2324 2526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Важливі теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 02:07
Powered by Dreamwidth Studios