eustafius: (гр)
Україна таки не Росія. І твердження "пока мы быдло, нам нужен царь" у нас не проходить.
Але. )
eustafius: (гр)
Ось і настав ще один історичний момент. Колись задавалося, що застою не буде меж. А тут такі можливості щось змінити. Майже кожних 10 років. І з кожним разом все ближче до прірви. Виникає враження, що всі разом взяли попкорн і дивляться на те, як все провалиться.
0_a7ed6_b9f835f4_XL
eustafius: (Default)
Київ фактично відвоювали (пару округів - справа часу). Хай навіть його "здали", аби не було нового Майдану.

Зараз багато представників української інтелігенції фукають на "Свободу". І цим повторюють недалекоглядний сценарій великої кількості таких самих попередників.

Доки вони хапаються за голову, розповсюджують паніку щодо нацизму і т.д., дехто вже складає плани що з цим "нацизмом" робити далі. І можливо цей паросток свіжої крові в гнилому організмі сучасного українського парламентаризму буде придушений так само, як це робили протягом всієї української історії. Останній подібний приклад - початок 90-х. 

Нам потрібна згуртованість і увага, не пусті істерики.
eustafius: (шо)
Зараз під УД чоловік 15-20. "Опозиційні" партії вчора заявили про "перемогу" й закликали всіх розходитися.

Що маємо: 20 років фіктивної незалежності привели до повної деградації дихаючого на ладан державного організму з традиційним ім'ям Україна. Колесо історії невпинно закидає нас на один і той же осточортілий відрізок часу. 

Події 2004 року стали своєрідною репетицією - з одного боку суспільство виявилося готовим до змін. З іншого - стало видно, що будь-яка політична сила, яка вийшла з під крила Кравчуцько-Кучмівського кодла є апріорі безплідною щодо корисних дій на користь українського народу і державності. На це тоді ніхто не звернув уваги, і наслідки випливли буквально за якихось 5-6 років. Тепер маємо серйозну халепу - уряд знахабнілих гопніків, яким запливло мізки та очі невідомою отупляючою речовиною і вони, що називається, страх потєрялі. 

Кілька варіацій їхньої мотивації:
- думка, що це може тривати вічно
- їм за те нічого не буде
- за спиною не чигає двоголова і триколірна потвора, що чекає слушного для себе моменту
- вони вважають потвору другом
- сподівання, що потвора їх пожаліє
- надія на відкладений капітал в іноземних банках і втечу закордон
між вухами у них ниточка
Далі детальніше )

eustafius: (шо)
Зараз нет вибухнув реакцією на мовний закон. І доволі часто зустрічається думка про те, що будь-які відкриті протестні дії безрезультатні. А ті, хто цим займається, ризикують виглядати дикунами (цікаво в очах кого, мабуть іноземної спільноти). Не торкаючись того, якими методами та чемна спільнота сама бореться з подібними викрутасами власної охуївшої влади, хочу дещо пригадати.

У буремному 1919-му уряд УНР неодноразово мав неприємні прецеденти з одним намаханим отаманчиком. Його звали Омеляном Волохом і він керував 3-м Гайдамацьким полком. Він ще на початку року висловлював ідею приєднання до совків, а після листопадової катастрофи, на загальній нараді, відкрито заявив про це перед Петлюрою і ко.

Де факто це було зрадою, за таке без суду і слідства мав відбутися розстріл. Про що й заявили Петлюрі кілька полковників. Але ні суду, ні слідства над цією справою не було, бо Волох випрохав у головного отамана помилування. А потім просто перестав виконувати його накази. За кілька днів один з командирів 3-ї Залізної дивізії запропонував Петлюрі захопити і роззброїти цього засранця разом з його Гайдамаками. Але, увага, Симон Васильович був проти кровопролиття і відмовився від таких дій. 

Тієї ж ночі отаман Волох захопив державну скарбницю (!) і зі своїми хлопцями від'їхав до табору більшовиків.
Ну, його все одно в 37-му розстріляли, але.
Як на мене, це дуже показовий приклад, який мусить бути щепленням від подібних епік фейлів.
eustafius: (шо)
От така цікава особливість є в людей, на чорне казати біле. Чи то з вредності, бажання бути не_таким_як_всі, постійної потреби виділитися абощо (бо в таку елементарну нерозумність я відмовляюся вірити). Ну ось вам - ЧОРНЕ. Але знайдуться розумники, які будуть там шукати хоч якісь відтінки сірого, білу смужечку, а дехто знайде червону крапочку з теракотовим відливом. 

Це стосується й подій ПРО МОВУ. Ну який сенс шукати в прийнятті цього варварського закону якесь підводне каміння, позитивні моменти, виправдовувати його тощо? Навіщо витрачати енергію на звинувачення когось з власного ж табору? Ну допустили, ну вибирали, ну пасивні вівці, і що? Від таких пустих викидів у інфопростір нічого не змінитися ні в реалі, та ніде по суті.
rope


Власне думки )

eustafius: (Default)

Цікаво порівняти ситуацію з дублюванням фільмів українською мовою зараз і за часів совка.

Період від початку 60-х років.

Тоді проводилася політика "інтернаціоналізації", яка нібито мала взаємно збагатити національні культури в СРСР, але ясєн пень, чудово прискорювала процес денаціоналізації та творення нового, дивного єдінства - "совєцького народу". Для цього в республіці потрібно було поставити культуру панівної нації (у нашому випадку - української) на другий план після російської. Це в них вийшло пречудово, зокрема дякуючи й мові дубляжу фільмів.

Іноземні стрічки відразу перекладалися на російську мову. Дублювати українською мовою вони почали в перші повоєнні роки. Спеціальна дубляжна комісія, створена при Держкіно УРСР, визначала які фільми дублювати українською, а які ні. Їхні копії розподілялися між областями, залежно від кількості українського населення.
Фільми ж українською мовою фактично не знімалися. Дублювати їх дозволялося тільки після того, як вони вже кілька місяців демонструвалися російською мовою. З 20-ти фільмів кіностудії Довженка українською знімалися 2-3, а на Одеській кіностудії взагалі жодного.

До прикладу, у 1980 році діючий фільмофонд України складав 2967 фільмів, з них українською мовою - 235 і то, це були старі стрічки.

Що маємо зараз? )

eustafius: (dumy)
В дитинстві, перечитавшись історичних романів і просто підручників з історії, я думала, що живу в нецікавий час. Бо тоді, під впливом духу шальоних 90-х, коли голови дорослих закрутив дикий капіталізм, а з моєї  ще не вивітрився дитячий максималізм, в повітрі витала  ілюзія незалежності і сякої-такої демократії. Думалося, що ця епоха навряд чи видасть щось цікаве, таке, що в голову не вкладеться. Герої з антигероями залишились в минулому, як і причини, які їх породили. Здавалось, наша участь - аналізувати, згадувати і думати "а якби...". Проте час швидкоплинний і наслідки його змін незбагненні. За часів кравчуко-кучмізму вистачало своїх безглуздь, але тоді те все списувалося на молодість держави, на тимчасовість тих помилок, і таки жила велика, досить реальна надія на краще. Саме вона й вилилася в події 2004 року. Процес здавався незворотнім, свобода невичерпною, а загальний безлад - хвилинним побічним ефектом. В результаті, навіть найзвихнутіші скептики не могли передбачити того, що відбувається зараз. Власне рефлексії )
eustafius: (бомба)
Кілька тижнів тому ходила купатися в одному з озерець на Трухановому острові. Місце чудове - вода чиста і прохолодна, людей небагато, око радували купа зелені й зграйки строкатих бабок. Повернувшись за тиждень на те ж саме місце, мусила прифігіти від кількості сміття на квадратний, нещодавно чистий, метр. У воді хлюпались молода дівчина з пивом і дитиною та їхній глава сім'ї з пузом солідного гіпопотама. Попід берегом плавали спалені бички від цигарок. Додавали барв до картіни маслом уламки розбитих пляшок, рясно розкиданих  під водою.
Залишаючи питання про ступінь свинства пересічного українця риторичним, тішусь класною ідеєю, яку підкинули черкаські хлопці.  Вони власноруч прибрали один з пляжів свого міста, зібравши з невеликої ділянки (приблизно 60х40 метрів) двадцять п'ять 120-ти літрових мішків сміття.  Частина цього сміття згодом  опинилася при вході до Міськвиконкому, разом з візитівками "Владі міста від вдячних черкащан".  Там  було пояснення, що це  за сміття і звідки. Також розповідалося про користь прибирання природних об'єктів міста.

Профіль

eustafius: (Default)
eustafius

June 2014

M T W T F S S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
2324 2526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Важливі теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 01:59
Powered by Dreamwidth Studios