eustafius: (гр)
Нема такої країни - Росія.
Є Російська Федерація, штучне утворення, куди бичьйо монгольське середньовічними ісконно ординськими методами віджало накрало собі земель. 
eustafius: (dumy)
Джохар Дудаєв знав, що насправді являє собою Кремль.  У 1995-му він розповів це перед камерою, 1996-му вони його вбили.


Все укорінено настільки глибоко, кожен міліметр простору насичений отруйними пагонами кремлівських дій. Щоб позбавитися цього, потрібні десятиліття. Не можна вірити, не можна йти на поступки, не можна присипляти увагу. 
eustafius: (гр)
Головним поясненням даних подій у багатьох є конфлікт цінностей. Між сходом і заходом. Ще в 90-х аналітики дивувалися, як це Україна не пішла за югославським сценарієм. Історик Роман Шпорлюк якось зазначав, що вже тоді точилися розмови про різню в Донбасі, війну в Криму, і навіть сепаратизм у Галичині. Відбувалися розмови про Україну як комбінацію Молдови, Нагорного Карабаху, Литви тощо. Перед грудневим референдумом були прогнози про міжетнічні конфлікти.

Але наступні 23 роки Україна перебувала в сонному стані, успадкувавши бюрократичний партійно-державний апарат СРСР. Усі питання ідеологічного характеру старанно підтримувалися на повільному вогні, вчасно помішувалися, час від часу ледь не підгорали, але й не охолоджувалися. І сьогодні, коли вже почало кипіти, на перший план виносять згаданий конфлікт цінностей. Стандартний пакет "мова, герої, історія".

Не можу сказати, що конфлікту нема, але й не сумніваюся у його напівштучному походженні. А ще не можу поставити його на перше місце у шкалі цінностей для людей, які стільки часу змушені виживати, а не жити. Цю думку гарно розвинув Ярослав Грицак у публікації "26-й процент" http://gazeta.ua/articles/grycak-jaroslav/_26j-procent/549256. Ціль кожної української революції насправді така: "Зробити Україну гідним місцем для життя. Може, не таким добрим, як у Франції чи Німеччині, але принаймні не набагато гіршим. І вже зовсім не гіршим, аніж у сусідній Польщі чи балтійських державах."

Тож під час революції 2013-2014 рр. насправді відбувся майже остаточний компроміс на рівні ідей. Українське суспільство поділилося на громадян і насєлєніє. Цей своєрідний розкол або врешті оформився, або просто став очевидним, і ми тільки зараз почали його помічати. Наразі є не батл вєлікого могучого_лєніна_побєди_рускаго міра v/s солов'їної_бандери_вишиванок_Слава Україні. Є маргінали, вибухова суміш відвертого криміналітету, неосвічених заляканих обивателів, старих божевільних совкопоклонників, продажних алкоголіків та тих, хто здатний до самоусвідомлення і будь-якої форми мислення. Ось це нагальна суть конфлікту в українському суспільстві.
eustafius: (гр)
Кілька днів тому виявилася у мене вільна хвилинка, і я зробила публікацію на одному рускоязичному сайті про моду. Публіка там різношерста в національному плані - українці, білоруси, росіяни, грузини, казахи і т.д.

Публікація була на тему українського національного одягу. Базувалася на фото Анни Сенік, більше відомої як Ladna Kobieta (http://www.ladna-kobieta.com.ua/). І серед прекрасних фото з вишиванками було кілька з вояками УПА та Чорним козаком. Я трохи стрімалася, що будуть нєгодующі, але передбачити того, що сталося, аж ніяк не мала можливості. За добу стаття набрала більше 600 коментів, це було епічне побоїще. Набігло кілька десятків самок колорада (в переважній більшості, звичайно, з Росії) і охрестили мене провокаторшою століття, фошисткою світового масштабу та іншими почесними званнями. При чому, накинулися саме на фото з вояком УПА. Про Чорного козака путінська пропаганда якось упустила, мабуть не на часі їм те зараз.

Головним аргументом епічної провокації з мого боку було те, що це я спеціально перед дев'ятим мая (Господи, он воно що, скоро ж ця дата!) таку єресь вчинила. А на мою скромну думку про те, що це ніякий не празнік, а день пам'яті про трагедії людських життів та вшанування загиблих, всі остаточно осатаніли і цілою зграєю пішли вимагати в модераторів видалити окаянну єресь. Найбільш ліберальні пропонували видалити і переписати, вишиванки окремо, вояків нафіг. А радикальніші вимагали ще й забанити мій акаунт.

Особливо войовничі козиряли глибокими познаніями в історії, на кшталт того, що УПА засудили в Нюрнбергу.

Публікація прожила 2 неповні доби. Не зважаючи на те, що більшість коментаторів підтримала сторону автора. Українки молодці, задали небаченого на таких ресурсах дрозда войовничим ватницям. Дуже багато листів підримки я отримала в приваті. Найцікавіше те, що представники інших народів ніяких претензій не мали. Але адміністрація видалила статтю без попередження і пояснення. Сайт дарма, що російськомовний, але створений українцями. Загалом українки мені досі пишуть у приват, вражені зникненням статті.

Висновків є купа. І про невиліковність зомботрадиції відомої сторони, і про оперативність та згуртованість зомбоперсонажів (на контрасті - наші люди зазвичай завжди м'які, толерантні і дуже виховані для таких контактів). Та ще купа всього.

І якось від того так тоскно стає, особливо, якщо це накладається на читання новин з півдня та сходу. Але сьогоднішній день, який я провела у поїздках незвичними місцями Києва, мене розвеселив та вселив вперту і остаточну надію на те, що все ж таки цей кошмар закінчиться. Як в локальному, так і в глобальному хронологічному сенсі. І два аргументи:

1. (з почутого вдень)
- "Чемодан, вокзал, росія!" - лунає бадьорий та впевнений голос бабці, що в підземному переході продає огірки та редиску.
- "А в нас танки кращі!" - чути з розмови групки хлопчаків 11-13 років на мікрорайоні.
- "Слава Україні!" - читається на синьо-стрічці якогось хлопця в тролейбусі.

2. (з прочитаного щойно)
Originally posted by [livejournal.com profile] anoushe at О сепаратизме и девушке Наташе.
Оригинал взят у [livejournal.com profile] maryxmas в О сепаратизме и девушке Наташе.
Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at О сепаратизме и девушке Наташе.
Я в день получаю множество звонков.
И такое же множество делаю сама.
Координация, вопрос-ответ: "Дошли посылки? Что надо? А этому подразделению? А вам? А какой модели, а сколько?"
Или: "И срочно, срочно сделать рентген, сфотографировать и выслать мне, будем договариваться в хорошем отделении."
Или: "Слушай, тут у нас ребята прозревают..."

И это последнее мне дороже всего.
Это звонки не по делу, это звонки "А поговорить?", они страшно отвлекают от бега, но бросаю всё и слушаю...
Это звонки из армии и Нацгвардии.
От ребят, которые сейчас идут и едут по Украине - в знакомые ранее города, города, где они бывали по-гражданке, где учились и работали, в незнакомые ранее города и сёла, где они никогда не собирались бывать, потому что ну что там делать, на Донбассе, то ли дело Львов...
От ребят, которые вроде бы и знали свою Украину, да, как оказалось, не совсем...
Украину востока и юга, поднятую, если верить новостям, волной сепаратизма и отчаянного желания прильнуть к лону матушки-России.
Это если верить новостям. Специфическим новостям.
Не-не, я не читаю перед обедом советских газет - но невольно, краем уха и услышишиь. Что-де бедные мирные жители Славянска сейчас готовятся дать отпор украинским карателям. Что-де украинская армия под деревней Кутузовка...

Ой, подождите. О деревне Кутузовка - это случай особый. Это вкусное. А вкусное на десерт.

А в основном здесь будет поцитатно, от армии и Нацгвардии, удивлённое, ошеломлённое, восхищённое - и вообще, сепаратизм, говорите?
Ну-ну...

Read more... )
eustafius: (бомба)
Не можу не запостити прекрасне. Добряче підняло настрій. Розповідь знайомої, яку вона, на моє гаряче прохання, записала. Отже, сказання від Марти К. про тяжкі будні диванного бійця з глобальними проблемами локального масштабу. Насолоджуйтеся :)

"Війна війною, а у мене в хаті своя геополітика. Орендую квартиру в старій частині міста, будинок ще часів царя-батюшки - дерев'яний і дуже древній. Плюси - високі стелі, товсті стіни. Мінус - сусіди по житлоплощі. Те, що за оренду не платять і цуплять хавчик, це таке, а от їхня кількість та різноманість часом змушує замислитися. Загалом все б нічого. Мої нерви не змогла похитнути навіть нахабна миша, яка після довгої відсутності мене вдома, вирішила, що пересуватися по кухні можна і в розвалочку. Але мишей я не боюся, придбана поспіхом мишоловка досі лежить на антресолях без діла. Ну не змогла я зробити таку дірку у власній кармі. Та й довгих відлучень з дому більше не було, тож з цією сусідкою ми більше не перетиналися.

А от позавчора я виявила ще одного сусідушку. Цього разу набагато неприємнішого.Продовження )
eustafius: (гр)
Originally posted by [livejournal.com profile] sturm_waffen at Що потрібно мати при собі на випадок війни. "Екстрена валізка"
Екстрений ( надзвичайний )’’ чемоданчик’’ - це узагальнене визначення базового набору речей , необхідного кожній цивільній людині , що б вижити в будь-якій екстремальній ситуації. Цивільний тривожний чемоданчик , як правило , являє собою укомплектований рюкзак об'ємом від 30 і більше літрів , що містить необхідний індивідуальний мінімум одягу , предметів гігієни , медикаментів , інструментів , засобів індивідуального захисту та продуктів харчування. Всі речі в тривожному рюкзаку є новими (періодично поновлюваними ) і не використовуються власником у повсякденному житті. Цивільний тривожний чемоданчик призначений для максимально швидкої евакуації із зони надзвичайної події , будь то землетрус , повінь , пожежа , загострена криміногенна обстановка , епіцентр військових дій і т.д. Вважаю , що сьогодні тривожний чемоданчик повинен бути присутнім в кожній родині. Якщо ви думаєте інакше , то вам немає сенсу читати далі. В першу чергу треба визначитися з самим « чемоданчиком ». Для цієї мети , на мій погляд , зручніше використовувати невеликий рюкзак. Чому рюкзак , а не сумка ? Уявіть ситуацію , в якій вам доведеться йти пішки , а не їхати на машині. Наприклад , всюди затор і треба терміново евакуюватися пішки. Накинули рюкзак і пішли . З сумкою проблематичніше - тягати менш зручно. Відразу хочеться сказати про укладання рюкзака. Як невеликі , так і експедиційні рюкзаки треба укладати не за принципом «важке - вниз » , а розподіляти вантаж рівномірно. Відмінно , якщо у вас буде рюкзак з « підвалом » (нижнім клапаном) . Укладайте рюкзак так , щоб можна було швидко і без ускладнень знайти потрібну річ. Добре , якщо рюкзак укомплектований спеціальною накидкою від дощу. Якщо в комплекті її немає , то її можна купити окремо . Так само варто відзначити , що перевагу треба віддавати рюкзаку , який зручно розташовується на спині , не сковує рухів і не розійдеться по швах в перші 30 хвилин. Розглянемо тепер більш детально і ґрунтовно , які комплекти речей і продуктів першої необхідності вам необхідно буде зібрати . Список частково заснований на рекомендаціях Нью- йоркської служби з надзвичайних ситуацій. Можливо , у вашій місцевості і для вашої родини його доведеться скоротити або , навпаки , розширити. Наприклад , у літніх , інвалідів та дітей є особливі потреби . Отже , на випадок екстреної евакуації радиться мати напоготові міцний і зручний рюкзак з найнеобхіднішим . У нього рекомендується покласти наступне:
1 . Копії важливих документів в водонепроникною упаковці. Заздалегідь зробіть копії всіх важливих документів - паспорта , автомобільних прав , документів на нерухомість , автомобіль і т.д. Документи треба укладати так , щоб у разі необхідності їх можна було швидко дістати. У деяких джерелах так само вказують серед документів тримати кілька фотографій рідних і близьких.
2 . Кредитні картки та готівку. Нехай у вас буде невеликий запас грошей .
3 . Дублікати ключів від будинку і машини
4 . Карту місцевості , а також інформацію про спосіб зв'язку і умовленому місці зустрічі вашої родини
5 . Засоби зв'язку та інформації. Невеликий радіоприймач з можливістю прийому в УКХ і FM діапазоні . Зараз є недорогі приймачі з динамо- машиною і акумулятором. Дозволить бути в курсі ситуації. Запасні батарейки до радіоприймача ( якщо потрібні) . Можна взяти мобільний телефон (якщо є) із зарядним пристроєм.
6 . Ліхтарик (краще кілька ) і запасні батарейки до нього
7 . Компас , годинник ( перевагу віддавайте водонепроникним ) .
8 . Мультитул (англ. Multitool ) - багатофункціональний інструмент , зазвичай у вигляді складних пассижів з порожнистими ручками , в яких заховані додаткові інструменти ( лезо ножа , шило , пила , викрутка , ножиці і т.п.)
9 . Ніж , топірець
10 . Сигнальні засоби ( свисток , фальшвеєр і т.д.)
11 . Штук п'ять пакетів для сміття , об'ємом 120 літрів. Може замінити намет або тент , якщо розрізати
12 . Рулон широкого скотча
13 . Упаковка презервативів ( 12 штук без коробки , природно , без мастила і ароматизаторів ) . Презерватив - річ багатогранна .
14 . Шнур синтетичний 4 -5мм , близько 20 м
15 . Блокнот і олівець
16 . Нитки та голки
17 . Аптечка першої допомоги. В описі будь-якого « тривожного чемоданчика» велике місце відводиться медикаментів . Майже завжди їх більше , ніж у стандартній автомобільній аптечці . Воно й зрозуміло: мається на увазі , що допомога може бути надана не тільки собі , а й оточуючим . Аптечка повинна включати в себе: - Бинти , лейкопластир , вата , йод , - « Активоване вугілля» ( інтоксикація) , - « Парацетамол » (жарознижувальний ) - « Пенталгін » (знеболююче ) - « Супрастин » (алергія ) - « Иммодиум » ( діарея ) - « Фталазол » (шлункова інфекція ) - « Альбуцид » (очні краплі) .
18 . Прийняті вами ліки ( мінімум на тиждень ) з описом способу застосування та дози ; рецепти ; прізвища та мобільні телефони ваших лікарів (слідкуйте за терміном придатності ліків) .
19 . Одяг: комплект нижньої білизни (2 пари ) , шкарпетки бавовняні (2 пари ) і вовняні , запасні штани , сорочка або кофта , плащ- дощовик , в'язана шапочка , рукавички , шарф ( може знадобитися в найнесподіваніших ситуаціях). Зручне , надійне взуття .
20 . Міні -палатка , поліуретановий килимок , спальник ( якщо дозволяє місце).
21 . Засоби гігієни: зубна щітка і зубна паста , невеликий шматок мила , рушник (є такі в упаковці пресовані ) , туалетний папір , кілька упаковок одноразових сухих хусток або серветок , кілька носових хусток , вологі серветки. Жінкам - засоби інтимної гігієни. Можна взяти бритву і манікюрний набір .
22 . Приналежності для дітей (якщо необхідні ) .
22 . Посуд : казанок , фляга , ложка , кружка (краще металеву 0.5л) , розкладний стаканчик .
23 . Сірники (бажано , туристичні ) , запальничка.
24 . Запас їжі на кілька днів - все , що можна їсти без попередньої обробки і не займає багато місця , довго зберігається ( нешвидкопсувні ) , особливо необхідна питна вода: - Запас питної води на 1-2 дні , який треба періодично оновлювати (вода не повинна бути застояної ) - Висококалорійні солодощі : кілька батончиків « Snickers » або « Шок» (до цих пір використовуються тактичними групами , як джерело живлення і енергії , що володіє малою вагою ) , жменю льодяників - Набір продуктів : пару банок хорошою тушонки , галети , суп -пакети , м'ясні та рибні консерви. Якщо ще дозволяє місце : крупа перлова , гречана , рис довгозерний , пшоно , макарони , вермішель , сухі овочеві напівфабрикати і тп . - Горілка , вино , спирт питної . Півлітра горілки для когось може бути засобом для зняття стресу і валютою.
25 . Сімейні цінності , реліквії , але ні в якому разі не на шкоду всьому іншому . Цей список , природно , доповнюється і коригується за вашим потребам . Намет , килимок і спальник речі не обов'язкові , але все ж вони включені в список. Без них приблизний обсяг рюкзака становить близько 30 літрів.
eustafius: (гр)

Викладаю тут цитати лише з однієї переписки. Автор - 25-річна дівчина з двома дипломами про вищу освіту (економічною та юридичною). Подекуди будуть діалоги, для кращого розуміння, про що йде мова. Від початку й до кінця - це одна лінія розмови. Жирним шрифтом виділені найяскравіші моменти. Які, в принципі, складають цікаву вертикаль алогіки даного мислення.

Загалом цей текст чітко ілюструє мислення більшості населення Росії. Після ознайомлення з ним, відпидають такі вічні питання як "чому" і "нівіщо".

Цитати )

 

eustafius: (гр)
Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко)
Поганий знак: раз комуністи голосують "за", значить, Путін УЖЕ погодився на "зміну кукол".
А "потомственных чекистов" (с) Кожемякін) і в "опозиції" набереться доволі, щоб замінити Колєсніченків-Царьових, - кадрового дефіциту не буде.
І так Україна знову вертається в точку-1991, ключове слово - ЛЮСТРАЦІЯ.
І недарма, як і в 1991-му, в СБУ знову - палять документи (!).
Будьмо пильні. Це ще не перемога. Це тільки стратегічний виграш - ціною крові, яка волає до небес: ОЧИЩЕННЯ! В перекладі на мову практичних дій - ЛЮСТРАЦІЇ.
А без неї - навіть членство в ЄС нам не допоможе (приклади Угорщини й Болгарії мають послужити наочним уроком).
eustafius: (гр)
"А ведь там настоящие мужчины. Раньше, в обычной городской суете, я не замечала. Конечно, не было поводов им вытаскивать из себя природную маскулинность. К счастью. А теперь есть. К несчастью. Бывало идешь в толпе, или заходишь в вагон метро, и мужчины, как бабы, пытаются пролезть первее, отталкивают девушек плечом, и лица кислые, ворчливые, как у клуш. А теперь... Нет, это не они изменились. Те клуши такими и остались, наверное. Просто они сейчас по домам сидят. А на улицах Мужчины. Идешь мимо них - и прямо бьет из них мужская энергия, с ног сносит. Там мужчины, которые знают, чего хотят. Гордые, светлые, прекрасные. Дорогие девушки, если вы ищете жениха - смотрите в оба, и мотайте на ус. Нет лакмуса более качественного. А то выходят замуж за тачку и должность, а потом плачут, что алименты не платит. Так выбирать надо было того, у кого совести хоть метр есть, а не по понтам. Как хорошо сейчас видно тех ребят, которые не могут себе позволить поступать подло. Я думаю, мужчины, которые воевали, могут подтвердить, что в таких ситуациях душонка человека - на ладони. Больно от происходящего, страшно, внутри все переворачивается. И вот тут-то становится многое понятно: и про себя, и про других." Arina Sydorkina


Додати нічого. Хіба що... Понти можуть бути різними - матеріальними, інтелектуальними, але вони залишаються лише показовою мішурою. Яка легко розвіюється вітерцем реальних справ. Якщо чоловіку вистачає клепки зрозуміти ситуацію, мужності щоб вплинути на неї - це і є лицарство наших днів. Все інше - розумове та духовне дегенератство. Якими б пафосними відмазками воно не прикривалося.
4 (33)
eustafius: (гр)
Всі, хто піздаболив розмірковував над плюсами і мінусами подій які_можна_не_уточнювати, в той час, коли потрібно було діяти, тепер можуть взяти конституцію України і підтертися.

eustafius: (гр)
Те, що відбувалося на Майдані сьогодні вночі, надзвичайно схоже на добре втілений заздалегідь сценарій.
1. Штовханина. Силовики легко могли знести усе і усіх, натомість вони тільки штовхалися. Постраждалі були, але масової бійки не застосували.
2. Присутність опозиції в повному складі. Зірки та депутати були активні та досить спокійні. Руслана шокувала своїми закликами стояти, не рухатися і співати в той час, коли Беркут та ВВ впевнено тиснули народ з усіх боків.



В неті з'явилося відео, яке можна трактувати неоднозначно.
Ситуація загадкова.
eustafius: (гр)
Україна таки не Росія. І твердження "пока мы быдло, нам нужен царь" у нас не проходить.
Але. )
eustafius: (гр)
Ось і настав ще один історичний момент. Колись задавалося, що застою не буде меж. А тут такі можливості щось змінити. Майже кожних 10 років. І з кожним разом все ближче до прірви. Виникає враження, що всі разом взяли попкорн і дивляться на те, як все провалиться.
0_a7ed6_b9f835f4_XL
eustafius: (гр)
Вже майже 29-те, а серед більшості тих, хто активно слідкує за "Євромайданом" та бере у ньому участь, поширюється хвиля занепокоєння. Виникає безліч питань та невирішених мікроконфліктів. Що робити далі, як діяти, хто провокатор і чим це все закінчиться - відповіді залишаються відкритими. І доки є час, варто зрозуміти всім - згуртованість та одностайність, впевненість та непохитність, а не щось інше, приведуть до позитивних результатів. Багато людей взагалі не розуміють, що відбувається. Їх потрібно інформувати. Багато хто ведеться на дуже примітивні політтехнології (на кшталт тієї ж медведчуківської реклами в метро). Дехто вирішив, що він найрозумніший і теж нічого не робить "знаючи, як усе це закінчиться" і глузуючи з інших. Є також багато розумних та адекватних людей, які чекають, що почнуться реальні кроки до вирішення проблеми. Ці дні показали, що потенціал в українців є, і буде дуже прикро, якщо ми його не використаємо за призначенням.

Насправді головна задача українців зараз - прибрати нинішню владу. Бо підпише вона асоціацію, чи не підпише, наслідки все одно будуть печальними. На жаль, так звана опозиція, є лише імітацією самого поняття "опозиції". Це довів майдан 2004, "мовний майдан" та інші подібні події. Виходом могло б стати утворення громадської ради, на якій би обиралися відповідні представники народу. Саме вони б могли зайняти місце в новому парламенті.

Найгірша розв'язка передбачає варіант силового втручання влади у протест. Тому в будь-якому випадку потрібно його попередити. Утворення міських загонів громадської самооборони могло б суттєво допомогти в цьому. Але хто цим буде займатися?

Зрештою, все зараз залежить від невеликої кількості дійсно адекватних людей. Наскільки вони скоординуються між собою, і наскільки якісно зроблять все, що потрібно.

Інакше - нас чекає колапс у всіх сферах життя країни. Тож вибору нема, потрібно вмикати мізки і діяти.

eustafius: (гр)
Якось довелося мені бути членом журі літературного конкурсу "Коронація слова". У номінації "Твори для дітей". І ось лише сьогодні знайшла в нотатнику кілька фраз звідти, вони знову суттєво підвищили мені настрій)

Від популярних в неті "перлів зі шкільних творів" їх відрізняє те, що авторами є зовсім не (або не зовсім) діти))

Власне "перли" )
eustafius: (гр)
Вдале прийняття рішень - це мистецтво. Як виявилося, інструменти в нас під рукою, лишається просто навчитися правильно ними користуватися.
MichaelHalbert13
Далі про Гаррі Каспарова та 7 пунктів інструкції до користування інтуїцією з розумом )
eustafius: (гр)
"Давай пізніше зідзвонимось, я тут у лісі знайомих зустрів" - фраза дня.
Таке враження, ніби не в лісі, а десь на Контрактовій гриби збирали))

c_4b347609003e3aa66ac5b77c4cba434e
eustafius: (Покахонтас)
Крізь шалено густий дедлайновий смог до мене прорвалося прекрасне:

"Дописуй скоріше свою статтю і будь вільною людиною!" (с)

Друзі такі друзі)))

*занурюється назад з мрією про свободу

12
eustafius: (бомба)
Якось у мої студентські часи був випадок з педпрактики, коли я шестикласникам історію викладала. Тоді, захопившись яскравим описом життя давньоримського пролетаріату, примудрилася викликати неоднозначну реакцію учнів. Коли хлопчина з першої парти завзято виголосив: "Хотів би я бути бомжем у Стародавньому Римі!", а ще пів класу зітхнуло: "І я...", горе-вчителька в особі мене вирішила більше у педагогічні хащі не потикатися.

А сьогодні зрозуміла, що не дарма. Нещодавно гостювала у подруги, її син навчається у сьомому класі. І у ході розмови хтось сказав фразу "словесний понос", а я візьми і ляпни, що більш культурно говорити "вербальна діарея". Похіхікали та й забули, а сьогодні подруга повідомила, що її малий у школі це процитував. Каже, що реготали всі, навіть ті, хто не зрозумів значення слів, але найбільше сміялася вчителька.

А я тішуся, що така талановита на всілякі дурниці))
eustafius: (dumy)
За своє життя, я побувала на літтусівках різного штибу. Починаючи з геть андеграундних і навмисно трешових, до відверто урочистих і помпезних. Українська літтусівка настільки маленька, що одні й ті ж люди зустрічаються і там і там. І звичайно що усі один одного знають, так як варяться в спільному інфопросторі.

У кожного свої амбіції і засоби їх реалізації. Як і в будь-якому іншому колі спілкування, тут є свої правила і традиції. Є дійсно талановиті люди, є здібні самопіарники, є професійні пліткарі та натхненні наклепники.  

Тепер стосовно неоднозначної події під назвою "Золоті письменники України". )
eustafius: (Default)
Київ фактично відвоювали (пару округів - справа часу). Хай навіть його "здали", аби не було нового Майдану.

Зараз багато представників української інтелігенції фукають на "Свободу". І цим повторюють недалекоглядний сценарій великої кількості таких самих попередників.

Доки вони хапаються за голову, розповсюджують паніку щодо нацизму і т.д., дехто вже складає плани що з цим "нацизмом" робити далі. І можливо цей паросток свіжої крові в гнилому організмі сучасного українського парламентаризму буде придушений так само, як це робили протягом всієї української історії. Останній подібний приклад - початок 90-х. 

Нам потрібна згуртованість і увага, не пусті істерики.
eustafius: (:))
Те, що є така специфічна каста невдах, яким ніхто не дає важко спілкуватися з особами протилежної статі, я знала. Те, що вони люблять збиратися в свої збочені гуртки і займатися там всілякою хрінню, теж ходять чутки. Але ніколи б не подумала, що хтось з цих бідняг придумає тренуватися в іскустві соблазнєнія на мені.
Однако )
eustafius: (двоє - Ukr in Rus прапор біля кремля)
Субота, 11 серпня. День 15.
Бокс. Чоловіки. Вагова категорія до 91 кг

1. Олександр Усик (Україна)
2. Клементе Руссо (Італія)
3. Тервел Пулєв (Болгарія), Теймур Маммадов (Азербайджан)

Фінал: Усик - Руссо - 14:11 (1:3, 7:5, 6:3)

UPD. Додано фотки з фіналу й нагородження - Daylife.com//Reuters//Getty Images. Відео - тут.
Photobucket
Гопак навприсядки.
ще 10 фоток >>>>  )
Зал "Ексель-центру" скандував "Україна", і 25-річний представник Львова Усик, який народився в Сімферополі(!), таки довів: упередженість суддів теж можна перемогти. У другому раунді Сашко відправив італійця на настил рингу, а після перемоги виконав між канатів запальний гопак із присядкою й розкруткою, та ще й пробігся із прапором. Ну й, само собою, оселедцем на голові. Кличкам і не снився такий натиск і така еспресія. Під час нагородження Олександр помахав уявною шаблею, а ГІМН СПІВАВ УГОЛОС!

Клас є клас: український козак із Криму Усик - чемпіон світу 2011 року, чемпіон Європи 2008 року. А в першому колі олімпійського турніру, нагадаємо, він вибив іншого фаворита - росіянина-дагестанця Артура Бетербієва, переможця ЧС-2009, ЧЄ-2006 і 2010 (у вазі до 81 кг).

Так Україна перед останнім днем Олімпіади піднялася на 14-те місце загального заліку, маючи 5+4+9=18 медалей.
Ця субота стала найурожайнішою - 5 нагород за день.

UPD. Сашко Усик - про своє козацтво, родину, гумор та спосіб швидкого прасування (зачотне інтерв'ю).
eustafius: (Default)
Сьогодні випало мені стирчати на Петрівці досить довгий період часу. Щоб не нудитися, я обходила її вздовж і впоперек. І серед місцевих красот виявила досить вартісний уваги трешик. Є там недалеко від виходу з метро, той що з боку Макдональдсу, навіть не знаю як це назвати магазінчик одягу. Під пластиковою аркою, обліпленою табличками "знижки", на фоні екзотичних картінок з пальмами і красівими женщінами стоять напіводягнені манекени. А до входу прізивно стелеться червона доріжка ковьор невизначеного кольору. Ну, думаю, треба окунуцця в мір мєсного шопінгу, зайшла і відкрила для себе гібрид троєщинського базару з брендовим бутіком. 

На перший погляд всьо як має бути в лучших домах Паріжа - купа одягу розсортованого по відділах, акуратно розвішаного, оздобленого табличками "нова колекція", "знижки" тощо, одяг такий модній ніби. І музичка вісьола грає - радіо Шарманка)) Придивляюся до тканин (бо пьостриє відтінки показалися занадто веселими, з тих, що люблять лишатися на тому, хто їх носив) - там пошив дуже інтригуючий.  Та й на дотик ті матеріали такі ж приємні, як фіранки у троєщинських маршрутках. 

І от, інтуїтивно прєдвкушая щось до біса інтірєсне, я беру пару таких шмоток і йду в примірювальну щоб сфоткати нєчьто прікрасне. Це все під "знаю, скора тібя патіряю", "бєлая стріказа любві" і прочєє.
Ібо надписи на листочках А4, дбайливо обведені рожевим маркером, мене конкретно заступорілі. 

нєчьто )
eustafius: (шо)
Зараз під УД чоловік 15-20. "Опозиційні" партії вчора заявили про "перемогу" й закликали всіх розходитися.

Що маємо: 20 років фіктивної незалежності привели до повної деградації дихаючого на ладан державного організму з традиційним ім'ям Україна. Колесо історії невпинно закидає нас на один і той же осточортілий відрізок часу. 

Події 2004 року стали своєрідною репетицією - з одного боку суспільство виявилося готовим до змін. З іншого - стало видно, що будь-яка політична сила, яка вийшла з під крила Кравчуцько-Кучмівського кодла є апріорі безплідною щодо корисних дій на користь українського народу і державності. На це тоді ніхто не звернув уваги, і наслідки випливли буквально за якихось 5-6 років. Тепер маємо серйозну халепу - уряд знахабнілих гопніків, яким запливло мізки та очі невідомою отупляючою речовиною і вони, що називається, страх потєрялі. 

Кілька варіацій їхньої мотивації:
- думка, що це може тривати вічно
- їм за те нічого не буде
- за спиною не чигає двоголова і триколірна потвора, що чекає слушного для себе моменту
- вони вважають потвору другом
- сподівання, що потвора їх пожаліє
- надія на відкладений капітал в іноземних банках і втечу закордон
між вухами у них ниточка
Далі детальніше )

eustafius: (шо)
Зараз нет вибухнув реакцією на мовний закон. І доволі часто зустрічається думка про те, що будь-які відкриті протестні дії безрезультатні. А ті, хто цим займається, ризикують виглядати дикунами (цікаво в очах кого, мабуть іноземної спільноти). Не торкаючись того, якими методами та чемна спільнота сама бореться з подібними викрутасами власної охуївшої влади, хочу дещо пригадати.

У буремному 1919-му уряд УНР неодноразово мав неприємні прецеденти з одним намаханим отаманчиком. Його звали Омеляном Волохом і він керував 3-м Гайдамацьким полком. Він ще на початку року висловлював ідею приєднання до совків, а після листопадової катастрофи, на загальній нараді, відкрито заявив про це перед Петлюрою і ко.

Де факто це було зрадою, за таке без суду і слідства мав відбутися розстріл. Про що й заявили Петлюрі кілька полковників. Але ні суду, ні слідства над цією справою не було, бо Волох випрохав у головного отамана помилування. А потім просто перестав виконувати його накази. За кілька днів один з командирів 3-ї Залізної дивізії запропонував Петлюрі захопити і роззброїти цього засранця разом з його Гайдамаками. Але, увага, Симон Васильович був проти кровопролиття і відмовився від таких дій. 

Тієї ж ночі отаман Волох захопив державну скарбницю (!) і зі своїми хлопцями від'їхав до табору більшовиків.
Ну, його все одно в 37-му розстріляли, але.
Як на мене, це дуже показовий приклад, який мусить бути щепленням від подібних епік фейлів.
eustafius: (Покахонтас)
Велике, сіре і страшне почало насуватися з боку Московського мосту. Воно непомітно оповило все навколо. І навіть в задушливій маршрутці, крізь гул давно не ремонтованого мотора, стало відчутно загрозливу тишу, що запанувала зовні. Щойно світило сонце, аж тут стало геть темно, тривожні вогники автівкових фар заблимали на узбіччі. Вщухло все, дерева, будинки і, здавалося, саме життя. Тільки якась відчайдушна пташка зринула вгору та за мить зникла в передгрозовому вакуумі.         
IMAG0446
А потім було ТА-ДАМ! )

Профіль

eustafius: (Default)
eustafius

June 2014

M T W T F S S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
2324 2526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Важливі теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 17:04
Powered by Dreamwidth Studios